Pages

Categories

Search


Знай свій край: саме те містечко Берестечко

by
Червень 26, 2014
БЛОГИ
No Comment

\"\"«Круг містечка Берестечка на чотири милі мене славні
запорожці своїм трупом вкрили», – написав Тарас Шевченко, ймовірно, згадавши
свої враження від перебування на полі Берестецької битви восени 1846 року. Національний
історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви» в селі Пляшева
Радивилівського району теж вказує на містечко Берестечко як орієнтир битви 1651
року. А між тим так склалися обставини адміністративно-територіальних поділів,
що Берестечко виявилося розташованим не тільки не в Радивилівському районі, але
й не в Рівненській області. Воно в області Волинській. І коли щороку на дев’яту
п’ятницю після Великодня, точніше – в суботу й неділю після цієї п’ятниці
численні паломники і туристи звідусіль приїздять ушанувати героїв-козаків та
селян-повстанців на відомі Козацькі Могили, вони чи то через необізнаність, а чи через одвічну
поквапливість не знаходять часу…«Круг містечка Берестечка на чотири милі мене славні
запорожці своїм трупом вкрили», – написав Тарас Шевченко, ймовірно, згадавши
свої враження від перебування на полі Берестецької битви восени 1846 року. Національний
історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви» в селі Пляшева
Радивилівського району теж вказує на містечко Берестечко як орієнтир битви 1651
року. А між тим так склалися обставини адміністративно-територіальних поділів,
що Берестечко виявилося розташованим не тільки не в Радивилівському районі, але
й не в Рівненській області. Воно в області Волинській. І коли щороку на дев’яту
п’ятницю після Великодня, точніше – в суботу й неділю після цієї п’ятниці
численні паломники і туристи звідусіль приїздять ушанувати героїв-козаків та
селян-повстанців на відомі Козацькі Могили, вони чи то через необізнаність, а чи через одвічну
поквапливість, як правило, не знаходять часу навідатися ще й у Берестечко – хоча
від Пляшевої це всього-на-всього близько семи кілометрів асфальтованої дороги (вісім
хвилин їзди автомашиною).

 

Чи може сьогодні Берестечко якось доповнити знання про
Берестецьку битву, отримані в заповіднику села Пляшева? Думаю, що може. Бо саме
сюди, до Берестечка, напередодні битви перемістив свій табір і своє військо
польський король Ян Казимир. Неспроста Берестечко вважали за необхідне
відвідати історики Микола Костомаров, Дмитро Дорошенко, письменник Модест
Левицький, усі дослідники ХХ століття, які вивчали Берестецьку битву.

 

Цікавий факт: 2001 року Берестечко відвідав тодішній Президент України Леонід Кучма і виступив тут перед людьми. Виступав за текстом, що був підготовлений чиновниками на основі мого (!) чорновика. Щоб не ускладнювати собі життя, київські чиновники подзвонили в Рівне: мовляв, так і так, потрібно накидати текст виступу до 350-річчя битви, ви там краще обізнані в темі. З Рівного подзвонили в Радивилів. А в нашій адміністрації накинули доручення не науковцям музею-заповідника в Пляшевій, а журналістові районної газети. Жаль було мені відрікатися від такого продуманого тексту, над яким просидів мало не два дні. Виступ Президента, ясна річ, із часом забувся. І через 10 років я врешті-решт вирішив опублікувати той текст як свою статтю – вона увійшла в збірник \”Берестецька битва в історії України\” (Рівне, 2011) під назвою \”Пам\’ять, що спонукала до визвольних дій\”.

Мені в Берестечку випадало бувати багато разів, але щоразу
воно приваблює своїм особливим колоритом маленького містечка (на 1,8 тисячі
жителів), своїми пам’ятниками старовини, в тому числі й пов’язаними із знаковим
1651 роком. До речі, цього разу через Берестечко проклали свій маршрут і
учасники велопробігу з Радивилова до Козацьких Могил. Після вшанування
козаків-героїв вони вирушили в сторону Волинської області, що й підтверджує
їхнє фото на сторінці у Фейсбуці.

При виїзді з Пляшевої мені з внуками і зятем довелося проїхати через довгий коридор
автомашин і автобусів, вони цілком запрудили й дорогу до заповідника, стоянку
біля місцевої школи, поля і луги. Але в Берестечку не було й однієї сотої частини
цього автопотоку.

Правда, дорогою ми завернули до села Солонева – на берег
мальовничого Стиру. На далекому протилежному його березі вгадувалися за
деревами будівлі, десь там трохи далі – село Перемиль, власне, з нього й
починалася в давні часи історія Берестечка (як передмістя), що лежить нині від
цього села за 5 кілометрів.

Знай свій край: саме те містечко Берестечко

 Колись Перемиль був столицею удільного князівства, –
уперше згаданий в Іпатіївському літописі понад 900 літ тому – під 1097 роком.
Набув значення до 1241 року, проте невдовзі був зруйнований монголо-татарською
навалою. З віками відбудувався, але колишньої величі відродити вже не зміг.

 

Знай свій край: саме те містечко Берестечко

У Берестечку ми спинилися на центральному майдані, біля
Свято-Троїцького собору. Його куполи видно вже від Солонева. Ще б пак,
вважається одним з найвеличніших православних храмів України. Він – наочне
втілення великого бажання тутешнього українського населення достойно вшанувати
подвиг козацько-селянського війська у війні проти королівсько-шляхетської
Польщі. Починалося спорудження ще на початку минулого століття. Архітектори
бачили будівлю з трьох частин: Підземної (Зимової) церкви, Основної церкви та
Верхньої церкви. Подібний задум втілено при будівництві трьохпрестольного Свято-Георгіївського
храму на острові Журавлиха (село Пляшева): у підземній церкві святої Параскеви
П’ятниці в спеціальній усипальниці зберігаються останки полеглих учасників
битви, у церкві святого Георгія Переможця відбуваються богослужіння, верхня частина
храму як самостійна церква освячена іменами Бориса і Гліба.

 

 

З 1920-х років наш край опинився під владою Польщі, тож
влада дозволила будувати в Берестечку лише Підземну та Основну церкви, бо Верхня
церква, а значить і весь трьох\’ярусний храм стали б вищими за розташований через
дорогу костел, а поляки цього аж ніяк не бажали допустити. Врешті-решт будівництво
зупинилося, вивершені приміщення облаштували покрівлею, встановили купол. 

 

Нещадна радянська атеїстична влада виявилася ще більш
далекою від духовних потреб жителів Берестечка і навколишніх сіл: храм перетворили
на склад. Лише на початку 90-х років, коли Україна стала незалежною державою, у
владних верхах з’явився державницький підхід до збереження пам’яток культури,
забезпечення реальної свободи совісті. Завдяки спонсорській допомозі і пожертвам
парафіян Берестечка почався ремонт храму, здійснено внутрішній його розпис. У
2000 році було започатковано масштабну реконструкцію з добудовою. Головний
купол піднісся більш як на 50 метрів, засяяли золотом хрести, набули
естетичного вигляду зовнішні стіни Свято-Троїцького собору. Роботи тривають.

Знай свій край: саме те містечко Берестечко

 Знай свій край: саме те містечко Берестечко

 

Поряд із храмом – упорядкований сквер із пам’ятником Богданові
Хмельницькому (1954 року). Алея від нього прямує через дорогу до іншого
важливого для містечка пам’ятника – погруддя Тараса Шевченка. Імена цих людей
невіддільні від історії і слави Берестечка. А праворуч від пам’ятника
Хмельницькому алея виводить до міської ради. До речі, поряд із її приміщенням
– придорожній вказівник на літописний Перемиль.

Знай свій край: саме те містечко Берестечко

 

Звіддаля Берестечко привертає увагу не лише куполами
Троїцького православного храму, а й мурами костелу, тепер уже доволі
занедбаними, однак ще вельми цікавими для любителів старовини і поціновувачів
давньої архітектури. 

Знай свій край: саме те містечко Берестечко

 

Свого часу римо-католицький костел теж був висвячений на
честь Трійці. Спорудили його поляки не стільки для духовних потреб, оскільки
католиків тут жило небагато, скільки на ознаменування своєї перемоги під
Берестечком. 

 

Побудований у стилі рококо храм вражав (і певною мірою
вражає дотепер) своїми розмірами і архітектурою.

Знай свій край: саме те містечко Берестечко
Знай свій край: саме те містечко Берестечко
Знай свій край: саме те містечко Берестечко

Кажуть, що в підвалах
збереглося кілька підземних переходів, навряд чи ще придатних для використання,
один з них буцімто вів до маєтку нащадків власника містечка князя Олександра Пронського
(до речі, на місці його поховання біля містечка зберігся мурований стовп із
погано прочитуваним написом). 

 Знай свій край: саме те містечко Берестечко

 

  У різні часи робилися спроби реставрувати будівлю. Однак її
загальний стан залишався жалюгідним, місцеве православне населення не надто цим
переймалося, мабуть, повсякчас пам’ятаючи, що довгі віки був костел  символом перемоги польського війська над
українськими козаками. Щоправда, місцева польська громада добилася права реставрувати
капличку на тутешньому польському кладовищі. 

 

 Знай свій край: саме те містечко Берестечко

 Знай свій край: саме те містечко Берестечко

 

І ще одна нагода згадати в Берестечку про 1651 рік – це,
йдучи від майдану до костелу, завернути до пам’ятника з трьома мечами й написами
років, які символізують три великі битви, що відбулися в районі Берестечка:
1651, 1920 і 1944 років.

Знай свій край: саме те містечко Берестечко

 Знай свій край: саме те містечко Берестечко

 Знай свій край: саме те містечко Берестечко

 

Ще кілька знімків у центральній частині Берестечка – і ми вибираємо
вулиці, які виводять на вибоїстий шлях у передмістя Піски і далі в напрямку
Бродів, тим паче, що насувається гроза і починає вечоріти. Але перед тим біля
Свято-Троїцького собору фотографуюся зі старшим внуком Владиславом – не надто
люблячи фотографування, він жартома підкулює ногу, наче лелека. Ну й нехай. Це
не важливо, а ось те, що ми побували ще й у Берестечку, здатне закарбуватися в
пам’яті і залишити потрібний пізнавальний слід.

Знай свій край: саме те містечко Берестечко


Володимир ЯЩУК, журналіст, краєзнавець.

Знімки автора (їх можна збільшувати натисканням вказівником).


 



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *