Відомий конструктор стрілецької зброї Федір Токарев (1871 – 1968) починав свою кар'єру зброяра в Радивилові (Радзивилові), у 12-му Донському козачому полку. Минає 40 років з часу смерті Федора Васильовича. Він створив ручний кулемет МТ (Максима - Токарева) зразка 1925 р.; пістолет ТТ (Тульський Токарева) зразка 1930 р.; самозарядну рушницю Токарева зразка 1938 р. Зброя, створена Ф.В. Токаревим, широко застосовувалася радянськими воїнами у боях з гітлерівськими загарбниками в роки війни. Ф.В.Токарев за його заповітом похований у Тулі на Всіхсвятському кладовищі.

У документах Луцького замку Радивилів уперше згадується в акті від 21 травня 1564 року - у скарзі зем'янина (землевласника) Данила Рогозинського "об отнятии у него из заставы урядником местечка Радивилова, имения воеводы Виленского Миколая Радивила, паном Иваном Патрикеем нескольких человек крестьян в селе Перенятине". Цей дещо ускладнений для сприйняття запис середньовічного документаліста слід розуміти так: представник віленського воєводи, у маєток якого входив і Радивилів, забрав у Рогозинського селян, котрі були передані йому у вигляді застави за якийсь борг, причому забрав, борг не повернувши.

    Моє дослідження про друга О.Пушкіна – Петра Каверіна, який останні роки свого життя провів у Радивилові (тоді – Радзивилів), привернуло увагу багатьох шанувальників літературної старовини. Будучи опублікованою на кількох сайтах в Інтернеті, стаття отримала відгуки пушкінознавців. Висловлені й зауваження з приводу допущених мною неточностей, запропоновані суттєві доповнення, що дає підстави звернутися до цієї теми ще раз.

Герой Радянського Союзу

Маркелов Микола Данилович - командир ланки 806-го штурмового авіаційного полку 206-й штурмової авіаційної дивізії 7-го штурмового авіаційного корпуса 14-й повітряної армії 3-го Прибалтійського фронту, лейтенант.

Народився 20 червня 1920 року в місті Барнаул нині Алтайського краю в родині робітника. Росіянин. Член ВКП(б) з 1944 року. У місті Алма-Ата (Казахстан) закінчив середню школу, 3 курси гірничо-металургійного інституту. Учився в аероклубі.

У Червоній Армії із червня 1941 року. В 1942 році закінчив Чкаловське військове авіаційне училище.

Учасник Великої Вітчизняної війни з 1942 року. Боровся на Північно-Кавказькому, Південному, 4-му Українському й 3-му Прибалтійському фронтах. Штурмував розташування німецьких військ на Кубані, у Донбасі, Криму.

Герой Радянського Союзу

Волковенко Опанас Іванович - командир кавалерійського ескадрону 6-го гвардійського кавалерійського полку 1-ої гвардійської кавалерійської дивізії 1-го гвардійського кавалерійського корпуса Західного фронту, гвардії старший лейтенант.

Народився в 1907 році в селі Васильчуки нині Ключевского району Алтайського краю в родині селянина. Українець. Освіта неповна середня.

В 1928-1931 роках проходив дійсну військову службу в рядах Червоної Армії.

З 1931 року працював на адміністративно-господарських посадах у місті Фрунзе (нині столиця Киргизії – місто Бішкек).

Вдруге в Червону Армію призваний у липні 1941 року. Учасник Великої Вітчизняної війни з осені 1941 року. Брав участь у боях під Москвою.

Командир кавалерійського ескадрону 6-го гвардійського кавалерійського полку (1-я гвардійська кавалерійська дивізія, 1-й гвардійський кавалерійський корпус, Західний фронт) гвардії старший лейтенант Опанас Волковенко 5 місяців – із січня по липень 1942 року, виконуючи наказ командування, разом з полком воював у фашистському тилу в Смоленській області.

Герой Радянського Союзу

Демьохін Андрій Васильович - командир ланки 503-го штурмового авіаційного полку 206-й штурмової авіаційної дивізії 7-го штурмового авіаційного корпуса 8-й повітряної армії 4-го Українського фронту, лейтенант.

Народився 6 грудня 1921 року в селі Думиничі, нині селище міського типу Думинічського району Калузької області, у родині робітника. Росіянин. З 1925 року жив у місті Луганськ (Україна). Закінчив 7 класів, потім аероклуб. Працював слюсарем на заводі імені 20-річчя Жовтня.

У Червоній Армії з 1941 року. В 1942 році закінчив Энгельське військове авіаційне училище. Член ВКП(б) /КПРС із 1943 року. У діючій армії з вересня 1942 року.

Командир ланки 503-го штурмового авіаційного полку (206-я штурмова авіаційна дивізія, 7-й штурмовий авіаційний корпус, 8-я повітряна армія, 4-й Український фронт) лейтенант Андрій Демьохін до 25 жовтня 1943 року зробив дев'яносто сім бойових вильотів на штурмування живої сили й техніки супротивника.

Навесні 1944 року, повертаючись на свій аеродром після виконання бойового завдання, лейтенант Демьохін А.В. здійснив посадку на територію зайняту супротивником і благополучно вивіз на своєму літаку-штурмовику «Іл-2» (з повітряним стрільцем) екіпажі двох ушкоджених радянських літаків: пілота літака-винищувача «Як-3» і пілота зі стрільцем штурмовика «Іл-2»...

Герой Радянського Союзу
Четвертний Михайло Олексійович
(18.12.1911 - 23.3.1944)

Четвертний Михайло Олексійович - командир танкової роти 136-го танкового полку 8-ої гвардійської кавалерійської дивізії 2-й гвардійського кавалерійського корпусу 13-й армії 1-го Українського фронту, лейтенант.

Народився 18 грудня 1911 року в селі Кадий, нині селище міського типу Костромської області в родині селянина. Росіянин. Закінчив школу-семилітку в Кадыї, потім Красногорську лісову школу. Працював техніком лісового господарства в Кадийському райлісхозі, був керуючим конторою. Потім працював лісничим Кадийского лісництва. В 1933-1934 роках проходив службу в Червоній Армії. Член ВКП(б) з 1940 року.

У серпні 1941 року знову призваний в армію й спрямований у військове училище. У грудні 1942 року закінчив бронетанкове училище. У діючій армії із січня 1944 року. Молодий лейтенант був призначений командиром танкової роти 136-го танкового полку 8-я гвардійської кавалерійської дивізії. На озброєнні роти були танки американського виробництва М3 "Стюарт" (у радянських документах - М3л - "легкий").

У складі 1-го Українського фронту брав участь у боях за звільнення України. Звільненні міст Рівне, Дубно, Кременець, Тернопіль. Радянські з'єднання, що наступали північніше Дубно, прорвали оборону гітлерівців і почали рухатися на захід і західніші міста. Танкісти 136-го полку одержали завдання: вийти на шосе Дубно - Броди, забезпечити просування в тил кавалерійських частин і відрізати шляхи відступу гітлерівців від Дубно.