Pages

Categories

Search


\”Під синім небом України і на землі її святій мого народу пісня лине, як свідок долі і подій\”

by
Червень 10, 2013
КУЛЬТУРА
No Comment

\"\"Євген Гудима – автор
нашого Інтернет-видання, регулярно друкується й у радивилівській районці \”Прапор перемоги\”, інших місцевих газетах. Нещодавно вийшла книга
вчителів-поетів Рівненщини \”Струни серця\”, де є добірка його поезій. 

У недалекій
перспективі – збірка творів Є.Гудими, частину з яких надрукував «Прапор
перемоги». Друкуємо чергову добірку творів Євгена Петровича і ми. Автор просив
зазначити, що буде вдячний краянам, яким присвячував свого часу вірші (книги,
листівки тощо), якщо зголосяться з метою допомогти усі твори зібрати,
систематизувати і укласти в збірку.

\"\"Євген Гудима – автор
нашого Інтернет-видання, регулярно друкується й у радивилівській районці
\”Прапор перемоги\”, інших місцевих газетах.

Нещодавно вийшла книга
вчителів-поетів Рівненщини \”Струни серця\”, де є добірка його поезій. 

У недалекій
перспективі – збірка творів Є.Гудими, частину з яких надрукував «Прапор
перемоги».

Друкуємо чергову добірку творів Євгена Петровича і ми.

Автор просив
зазначити, що буде вдячний краянам, яким присвячував свого часу вірші (книги,
листівки тощо),

якщо зголосяться з метою допомогти усі твори зібрати,

систематизувати і укласти в збірку.

 
 
 
 
МАГІЧНЕ ДЖЕРЕЛО

 

 

Під синім небом України

І на землі її святій

Мого народу пісня лине,

Як свідок долі і подій.

 

У ній співають ріки й гори,

Метуть сніги і квітне гай,

У ній тече рікою горе

І радість ллється

                     через край.

 

З нею орали і косили,

Не раз підводились

                        з колін,

Вона подвоювала сили,

Коли лунав на сполох

                           дзвін.

 

В ній чути свист каміння

                       з пращі,

Що сиплеться

                    на ворогів,

У ній живе мій давній

                        пращур

З часів язичницьких

                           богів.

 

В ній відчай, змішаний

                     з журбою,

Несуть за море журавлі,

У ній в бою

              під Пляшевою

Дзвенять освячені шаблі.

 

Вона лунала у Сибірах,

На Колимі, на Соловках,

І навіть там вселяла віру,

Що нелюдів чекає крах.

 

Вона в діаспорі лунає

Вже на мільйони голосів.

Настане час – і поскидає

Всіх, хто на шию

                    людям сів.

 

У ній співає край мій

                           отчий

Устами прадідів, батьків.

Душа народу в ній

                       клекоче

Впродовж віків,

              впродовж віків.

 

Її карали і вбивали,

Та вона все пережила

І гордо знову випливала

Із вікового джерела.

 

Воно цілюще і магічне,

Бо б’є на небі – там,

                        де рай.

І буде бити воно вічно

З душі Марусеньки

                         Чурай.

 

З душ Кобзарів,

            святих і чистих,

І відчайдухів-козаків.

Простих музик сільських

                       троїстих.

Струмітиме вовік-віків.

 

Вплете в косу батьківську

                            мову,

Калини цвіт,

                спів солов’я,

Козацьку вдачу

                   гонорову…

І заспіває вся сім’я.

 

Щоб під трембіту

                    і цимбали,

Що чують кожен порух

                               рук

Вся Україна заспівала,

Як Володимир Івасюк.

 

Щоб магія не обірвалась,

Вливалась в душі

                 з дальніх зір.

Навіки з нами щоб

                     зостались

І Яремчук, і Білозір.

 

Нас б’ють із Заходу,

                      зі Сходу,

По мові цілять,

                     по піснях.

Вони ж безсмертні

                      у народу,

Потуги ці чекає крах.

 

Бо душі тих,

               котрі на небі,

Серця запалюють

                        вогнем.

За мову й пісню битись

                           треба,

Допоки на землі живем!

 

* * *

 

Згідно з Божою волею,

Розмаїттям ідей

Люди творять історію,

Вона творить людей.

 

На арені історії

Битва зла і добра

Йде по всій території,

Яку люд наш обрав.

 

І одразу не визначиш,

Радість це чи журба,

Аж допоки не вичавиш

Ти із себе раба.

 

Раб в крові – це генетика,

Він повзе з роду в рід.

Отака арифметика!

І тому гнилий плід.

 

Це триває століттями –

Завжди зло на коні,

Хоч давно всі помітили,

Що добро без броні.

 

Дива рідко трапляються

На цій грішній землі

Людство знов

                  спотикається

На одні й ті ж граблі.

 

Густо втиканий вістрями

Шлях здобутків і втеч,

Бо забули ми істину –

Честь сильніша за меч.

 

Буде зло іще довгий час

Свій збирати оброк,

Аж допоки не буде в нас

З кулаками добро.

 

* * *

Дні бувають такими,

Що все валиться з рук:

Не шикуються рими,

У словах пустий звук.

 

І нутром відчуваєш

Перевернутий світ,

Ніби книгу гортаєш

Навпаки – „до і від”.

 

Перепони, як тіні,

Йдуть по колу – напасть!

Як собака на сіні –

І не з’їсть, і дасть.

 

Усе зважиш і зміриш –

Де ж заритий тут пес?

Мимоволі повіриш –

Все іде від небес.

 

Світом рухають ритми:

Зима-літо, ніч-день,

Задають алгоритми –

Нині не до пісень.

 

У театрі артисти

Грають роль сто разів,

Та щось трапиться

                     з хистом –

Здивувать не зумів.

 

Може, місяць у повні,

Чи густий зорепад,

Розгойдався твій човен –

От і все невпопад.

 

Наче пута незримі

Тче довкола павук,

Не шикуються рими,

У словах пустий звук.

 

 

* * *

Є вічні цінності в світі,

Це не посада і не платня –

Сині волошки в житі,

Дощ серед літнього дня.

 

Барви веселки в небі,

Іскристий дитячий сміх,

Довга дорога до себе

Важча, ніж шлях до всіх.

 

Є в світі мамина пісня,

Скупа чоловіча сльоза,

І туга, що серце тисне,

І радість, як літня гроза

        

Є в світі вірність і дружба,

Схвильований блиск очей,

А ти мені кажеш: служба,

Кар’єра, багато грошей…

 

 

* * *

В час споживацької моралі,

Моралі вуличних котів

Ви вічні цінності згадали,

Про що я тут сказать хотів?

 

Євген ГУДИМА.

м.Радивилів.



 

 

 

 



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *