Pages

Categories

Search


Серафим Рус: Для мене найрідніше місце – це місце, де я можу писати свої картини

by
Грудень 28, 2013
КУЛЬТУРА
No Comment
\"\"Інтерв’ю молодого художника на ім’я Серафим Рус нашому інтернет-порталу, це одне із перших його інтерв’ю україномовному ЗМІ, оскільки ще кілька спілкувань із ним були у польських регіональних газетах. На наше прохання художник не відмовив нам у спілкуванні і знайшов для цього час, щоб поговорити про себе, про мистецтво, про живопис та реалії культурного життя України.
\"\"    Інтерв’ю молодого художника на ім’я Серафим Рус нашому інтернет-порталу, це одне із перших його інтерв’ю україномовному ЗМІ, оскільки ще кілька спілкувань із ним були у польських регіональних газетах. На наше прохання художник не відмовив нам у спілкуванні і знайшов для цього час, щоб поговорити про себе, про мистецтво, про живопис та реалії культурного життя України.

    Radyvyliv.net – Розкажіть про себе, де ви народились, де навчались, де зараз проживаєте?

    С.Р. Ну, що про себе розповісти? Так щоб не бути занадто красномовним, скажу, що народився на початку 1980-х років у Рівненській області в сім’ї звичайних батьків-робітників. Хоча скажу, що для художника місце, де він народився, завжди буде одним із найрідніших, звісно як і для звичайної людини, але в той же час для митця найрідніше місце там, де він творить. В цей день, в цей час, в цю хвилину. Тому для мене найрідніше місце – це місце, де я можу писати свої картини (сміється).
      Зараз я проживаю на Волині, частково по декілька днів на місяць у Любліні, це Республіка Польща. В той же час повторюсь, що для творчих людей не має територіальних рамок і закутих ареалів життя.

    Radyvyliv.net – Нам відомо, що у польських ЗМІ є ваші інтерв’ю, а в українських їх майже і не має? В чому причина?

    С.Р. Ну найперше, напевно, це те, що я не настільки відомий художник, щоб моїм ім’ям цікавились наші ЗМІ (підморгує). По-друге, у Польщі я мав кілька виставок, одразу скажу, що, на жаль, поки що не персональних, але мої полотна зацікавили місцевих журналістів і критиків – і тому кілька стислих заміток із розмов з ними з’явились у польських місцевих газетах. Ну і, по-третє, у Польщі рівень культурного виховання більший і тому там не дивно зустріти на поличках газетних кіосків газети та журнали з різноманітних аспектів культурно-мистецького життя Польщі та світу. В нас, на жаль, такого немає. Ну, хіба що по дизайну квартир, журнали про модний одяг – та й все ніби з того, що стосується культури, можна і знайти. А так всюди: кримінал, шоу-бізнес, політика. Культура левової частки наших громадян не цікавить, не до того напевно.

    Radyvyliv.net – Серафиме, скажіть: то чи зацікавили ваші картини поляків і чим саме? Чи вдалось вам як молодому художнику налагодити відносини із їхніми галереями і чи є такі ж успіхи у перемовинах із українськими галереями?

    С.Р. О! То ви дуже сильно перебільшуєте мою репутацію у Республіці Польща! Картини сподобались ті, напевно, які купили прямо у галереї, а які не сподобались, то ті, напевно, і залишили (сміється). Якщо серйозно, то важко сказати, чим картина подобається глядачеві, а чим абсолютно ні. Комусь одне полотно просто «мазюка», а комусь це справді подобається. Хтось в захваті від академічного живопису Караваджо, Рубенса, Сурікова, а хтось каже, що для такого є фотографія і фотопостановка, яка ліпше передає настрій, ніж картина. Важко однозначно щось трактувати.
      Кожна картина має свою історію, бачення життя, філософський зміст та багато чого. Просто ми звикли дивитись на картини як на малюночки, яких безліч на моніторі комп’ютера, і для чого платити кошти за картину, якщо можна зробити на принтері фотокопію. Але це зовсім не те! Будучи в Третьяковській галереї у Москві і дивлячись на полотна, у мене складається враження, що ти переживаєш те, що зображено на картині! Неймовірні відчуття.
       Стосовно польських галерей. З галереями Польщі працювати легше, вони дають шанс на показ дуже багатьом митцям, як місцевим, так і іноземним, і оплату беруть по продажі картин, як правило, це 50 на 50, хоч і не завжди, або за оплату беруть одну-дві роботи по узгодженню із художником, який виставляється у галереї. А наші галереї або одразу вимагають оплату ще без продажу картини, або дуже прискіпливо ставляться до художників без протекції та різних знайомств, тому доводиться багатьом виставлятись у різноманітних закутках, які мало хто, із потенційних поціновувачів мистецтва та й просто глядачів, відвідує – це бібліотеки, будинки культури, етно-магазини та інше. Все більше людей йдуть у бари, дискотеки або просто сидять біля телевізора чи комп’ютера дома. Але знову ж таки скажу, що все залежить від домовленостей між галеристами та художником, все по-різному, однотипних рецептів співпраці не існує.

    Radyvyliv.net – У вас у Польщі купили картини?!

    С.Р. Так. Три картини залишилось у Польщі, одна поїхала до Словаччини, а ще одну залишив своєму польському другові, якій допоміг мені виставитись у нього у Польщі, організував все і домовився із галеристами. Ще дві картини купили в Україні, одна з яких – знаю – у Одесі, інша, на жаль, не в курсі де. Кілька картин подарував дорогим для мене людям.

    Radyvyliv.net – А яка ціна картин, які продали західним колекціонерам?

    С.Р. Ну я не знаю, чи то справжні колекціонери, може, ці картини просто їм сподобались і вони зробили покупку для подарунка комусь чи для просто для себе, а стосовно ціни я не хотів би розголошувати це. Оскільки я лише на старті своєї творчості, то і не хочеться врікти самого себе (посміхається).

    Radyvyliv.net – Як ви ставитесь до українського мистецтва в цілому і до українського живопису зокрема? Є у нього таке майбутнє, що картини наших митців теж будуть продаватись на відомих аукціонах за мільйони доларів?

    С.Р. Українське мистецтво є дуже розвинутим, хоч, можливо, і не настільки, як у країнах Європи чи тій же Росії. Але це все вина не митців, а наших можновладців із міністерства культури, чиновників та уряду взагалі. Немає ні підтримки, ні урядових відкритих грантів, державних безкоштовних галерей, програм лояльності до митців тощо. Все лише руйнується, а що не зруйновано, «запихають» у тінь, щоб ніхто не бачив; чому так відбувається, я не можу сказати, бо не розумію цих процесів.
      Стосовно живопису, то ситуація – як завжди, – підтримки немає. Кожному художнику доводиться самому себе розкручувати, проходити тернистий шлях, зневірюватись в разі невдач, долати бюрократичний бар’єр чиновників від культури та багато іншого. Натомість наш живопис і наші художники нічому не уступають західним, але у них всестороння підтримка з боку фондів, держави, спонсорів, галерей і все на серйозному рівні.
      Ось вам банальна життєва ситуація – коли людина отримує 1500 гривень зарплати за місяць, про яке колекціювання або банальне придбання картин можна говорити? Хто заплатить за єдине рукописне полотно художника нехай і 2-3 тисячі гривень? Краще піти до магазину і купити мертву фоторепродукцію якоїсь картини за 200-300 гривень і подарувати комусь чи повісити собі на стінку у кімнаті. Адже кошти треба на хліб, на оплату комунальних, щось купити поїсти та попити, і вже й на одяг не вистачає із цієї мізерної зарплати.
      Стосовно виходу на відомі аукціони типу «Сотбіс» чи «Крістіс», то це все в руках арт-кураторів, менеджерів із мистецтва, керівництва різних галерей, арт-промоутерів. Саме усі ці люди рухають ціни на мистецтво і керують «модою». Західним бізнесменам не хочеться йти на наш арт-ринок за живописом через бюрократизацію українських чиновників, незрозумілість законів, а потім ще і проблеми мати із митниками, незважаючи на усі документи, адже наші митники до всього придеруться. А самим художникам не під силу вийти на такий рівень, хоча знаю, що багато наших художників продаються за кордоном досить непогано і їх картини є і у Північній Америці, і в Азії, і, ясна справа, у Європі.

    Radyvyliv.net – Ну а в Україні є галереї, які можуть просувати українське мистецтво на світовий рівень чи хоча б європейський?

    С.Р. Ну, наприклад, найпотужніша – це, звісно, «Пінчук Арт-центр». Там і гроші, і професіонали, і головне – зв’язки. Так само є фонди підтримки молодих митців, типу «Слава Фролова груп», «Відкрий Україну» та інші. А так, звісно, є багато значно менших галерей, які в міру своїх можливостей просувають митців, як правило, вони всі в обласних центрах нашої держави, зовсім трішки їх у районних центрах. Завдяки таким галереям та їх власникам теж можна просувати свої роботи, які дають можливість людям, не обов’язково колекціонерам, бачити сучасне українське мистецтво.
  Окрім того, зараз дуже популярні онлайн-галереї в інтернеті, їх там взагалі тисячі, оскільки не треба ні приміщення знімати, ні комунальних платежів платити, та й із податковою проблем менше. Завдяки їм хоч є де виставлятись художникам, а не перебувати у затінку із своїми творами, та й купити картини там можна. Хоча будемо правдиві: реальна галерея і віртуальна – це дві різні речі не на користь віртуальних галерей. Картину, яку ти побачив вживу у повний розмір, із живими мазками, із реальним полотном, можливо, ніколи б не купив, дивлячись на неї на моніторі.

    Radyvyliv.net – Які ваші поради молодим, таким же, як і ви, українським митцям? Що потрібно робити, щоб бути відомим і свої роботи продавати за достойні гроші?

   С.Р. Ну, я не настільки досвідчений, щоб давати якісь поради, але найперше – це потрібно працювати над собою і творити, творити і ще раз творити. Не соромитись стукати у ті двері, за якими можуть вам допомогти, скромність зараз не в моді, успіх любить рішучих! Розвивайтесь духовно, інтелектуально, творчо, будьте в мирі із собою і близькими для вас людьми, це теж дуже важливо.

    Radyvyliv.net – Дякуємо вам, Серафиме, за те, що погодились дати інтерв’ю нашому інтернет-порталу. Успіхів вам у вашій творчості і натхнення у написанні картин.

    С.Р. Щиро дякую за побажання. Приємно було поспілкуватись. Усіх читачів вашого ресурсу вітаю із наступаючим Новим Роком. Хочу побажати всім здоров’я, віри в себе, мати мир у душі, розвивати свій культурний світогляд і бути життєрадісними, незважаючи ні на що!



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *