Pages

Categories

Search


Газета \”Високий замок\” про свято книги в Радивилові

by
Жовтень 22, 2010
КУЛЬТУРА
No Comment

    У Радивилові Рівенської області відбулося \”Свято книги”. Розпочалася історія форуму скромно: з приїзду чотирьох видавництв (львівських \”Каменяра” та \”Піраміди”, рівенської \”Азалії” та київської \”Нора-Друк”), представництва двох конкурсів (всеукраїнського \”Коронація слова” та обласного \”Краща книга Рівенщини”) і близько двох десятків письменників, серед яких – Галина Пагутяк, Надія Мориквас, Олександр Смик, Тетяна Грунська, Петро Яценко, Марія Людкевич, Зеновій Филипчук та інші, в тому числі і свої місцеві літератори. Настане час – і у Радивилів приїжджатимуть десятки й сотні видавництв, глядацький зал не зможе вмістити усіх учасників презентацій та зустрічей, а у просторому вестибюлі забракне місця для стендів із книжками. Я цього щиро бажаю амбітному Радивилову, який має потужні культурні традиції.

    Кілька яскравих вражень залишило перше \”Свято книги” у Радивилові. Рівенський письменник та видавець Євген Шморгун розповів, що біля нього на стенді видавництва \”Азалія” зупинився один з керівників району і узявся заохочувати відвідувачів підходити, гортати книжки, купувати їх. Ну де ви таке бачили, аби можновладець вважав за честь книжки рекламувати, та ще й продавати на правах помічника?

    Останнім часом – ще й сусідній Стрий. Інші ж містечка нерідко навіть однією книгарнею розжитися не можуть. Тим помітніше виглядає будь-який рух на вітчизняному книжковому полі. У Радивилові Рівенської області відбулося \”Свято книги”. Розпочалася історія форуму скромно: з приїзду чотирьох видавництв (львівських \”Каменяра” та \”Піраміди”, рівенської \”Азалії” та київської \”Нора-Друк”), представництва двох конкурсів (всеукраїнського \”Коронація слова” та обласного \”Краща книга Рівенщини”) і близько двох десятків письменників, серед яких – Галина Пагутяк, Надія Мориквас, Олександр Смик, Тетяна Грунська, Петро Яценко, Марія Людкевич, Зеновій Филипчук та інші, в тому числі і свої місцеві літератори. Настане час – і у Радивилів приїжджатимуть десятки й сотні видавництв, глядацький зал не зможе вмістити усіх учасників презентацій та зустрічей, а у просторому вестибюлі забракне місця для стендів із книжками. Я цього щиро бажаю амбітному Радивилову, який має потужні культурні традиції.

    Кілька яскравих вражень залишило перше \”Свято книги” у Радивилові. Рівенський письменник та видавець Євген Шморгун розповів, що біля нього на стенді видавництва \”Азалія” зупинився один з керівників району і узявся заохочувати відвідувачів підходити, гортати книжки, купувати їх. Ну де ви таке бачили, аби можновладець вважав за честь книжки рекламувати, та ще й продавати на правах помічника? Після зустрічі у гімназії до мене підійшли дівчата, і ми натхненно поспілкувалися про те, хто що і як пише. А згодом я знову побачила їх у Будинку культури, де вони знайшли мене на стенді \”Нора-Друк” та \”Коронація слова”. Поки у суспільстві зберігається певний відсоток людей, які мають потребу у читанні, залишається віра у те, що навіть за умов тотальної і ганебної відсутності книгарень в українських містечках та селах, цей процес все ж таки може піти у зворотному напрямку.

      У Радивилові є лише одна невеличка книгарня з обмеженим асортиментом сучасної художньої літератури. Не дивно, що деякі відвідувачі брали і три, і чотири книжки \”в одні руки”, ще й запитували: \”Що ви ще порадите придбати?”. На вході до Будинку культури грав духовий оркестр. І ця особливість теж додала святу особливої нотки. Виявилось, це духовий оркестр Будинку школяра, під керівництвом Леоніда Тимощука. У короткій розмові він видався мені неговірким і дуже стриманим. Згодом я побачила його у момент, коли він диригував, повернувшись до нас обличчям, але не здогадуючись, що його бачать через вікно Будинку культури. І це було обличчя людини, яка отримує задоволення від того, що робить. На жаль, не змогла почути усіх гостей, що один за одним виходили на сцену Будинку культури у своєрідному літературному марафоні. Адже треба було час від часу і з читачами спілкуватися біля книжок на стенді. А закінчився цей день геть несподівано і яскраво – у Кременці, в єдиному в Україні приватному Будинку творчості Олександра Смика. Але про це розповім окремо, у номері на вихідні \”ВЗ”. Галина Вдовиченко (Високий замок)



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *