Pages

Categories

Search


Берестецька битва повторилася…

by
Липень 1, 2011
КУЛЬТУРА
No Comment

      У Пляшевій, де знаходяться знамениті «Козацькі могили», відбулося пошанування пам’яті козаків, які полягли за волю України у Берестецькій битві; і в рамках цього пошанування головними подіями стали спільний поминальний молебень та історична реконструкція подій 360-річної давності.

    Берестецька битва1651 року до ХХ століття вважалася однією з найбільших за кількістю учасників. У ній взяло участь 150 тисяч регулярного польського війська, яким командував король Ян Казимир II. З українського боку учасниками баталії були близько 80-100 тисяч козаків та повсталих селян під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. А ще на полі бою перебували декілька десятків тисяч кримських татар на чолі з ханом Гіреєм ІІІ, який у вирішальну мить зрадив Богдана Хмельницького. Загалом Берестецька битва завершилася перемогою польського війська. Втім, для України, як сказала у поемі «Берестечко» геніальна поетеса Ліна Костенко, така поразка була варта стонадцять перемог. Бо тоді, у 1651 році, неначе сталь у вогні, загартувався дух українства, який потім невпинно кликав та вів до волі й незалежності.

    Наразі, через 360 років, гетьман Богдан Хмельницький, кримський хан Іслам-Гірей, польський король Ян Казимир, козацькі полковники Іван Богун, Данило Нечай

, Мартин Пушкар – ці та інші історичні постаті знову повернулися на поле Берестецької битви. Знову командували військом – козацьким, польським, кримськотатарським. І заново, як і в середині ХVІІ століття, усе відбулося за знайомим сценарієм – затята баталія, прояв героїзму, зрада кримського хана, перемога поляків, відступ козаків і формування нового українського війська, яке у подальшому часі більш міцніше стане на захист українських теренів.

    У Пляшевій, де знаходяться знамениті «Козацькі могили», відбулося пошанування пам’яті козаків, які полягли за волю України у Берестецькій битві; і в рамках цього пошанування головними подіями стали спільний поминальний молебень та історична реконструкція подій 360-річної давності.

    Берестецька битва1651 року до ХХ століття вважалася однією з найбільших за кількістю учасників. У ній взяло участь 150 тисяч регулярного польського війська, яким командував король Ян Казимир II. З українського боку учасниками баталії були близько 80-100 тисяч козаків та повсталих селян під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. А ще на полі бою перебували декілька десятків тисяч кримських татар на чолі з ханом Гіреєм ІІІ, який у вирішальну мить зрадив Богдана Хмельницького. Загалом Берестецька битва завершилася перемогою польського війська. Втім, для України, як сказала у поемі «Берестечко» геніальна поетеса Ліна Костенко, така поразка була варта стонадцять перемог. Бо тоді, у 1651 році, неначе сталь у вогні, загартувався дух українства, який потім невпинно кликав та вів до волі й незалежності.

    Наразі, через 360 років, гетьман Богдан Хмельницький, кримський хан Іслам-Гірей, польський король Ян Казимир, козацькі полковники Іван Богун, Данило Нечай, Мартин Пушкар – ці та інші історичні постаті знову повернулися на поле Берестецької битви. Знову командували військом – козацьким, польським, кримськотатарським. І заново, як і в середині ХVІІ століття, усе відбулося за знайомим сценарієм – затята баталія, прояв героїзму, зрада кримського хана, перемога поляків, відступ козаків і формування нового українського війська, яке у подальшому часі більш міцніше стане на захист українських теренів.

    Саме такою 26 червня 2011 року постала інсценізація відомих історичних подій на території Національного музею-заповідника «Поле Берестецької битви». У військовій реконструкції битви взяли участь близько 200 чоловік, котрі представляли військово-історичних клуби України, Польщі, Чехії, Білорусі.

    – Можна прочитати «гори» літератури про події, що відбувалися під Берестечком улітку 1651 року, – каже голова Рівненської обласної державної адміністрації Василь Берташ, – але навіть такий величезний багаж не може дати кращого уявлення про перебіг історичних подій, як їхня реконструкція безпосередньо на полі колишнього бою. Особливо це характерно для молоді, котра тільки-но починає вивчати та усвідомлювати долю України. Таким баченням якраз і продиктована ідея відтворення подій ХVІІ століття. Особисто я спостерігав за цією історичною ретроспективою та відчував: це не тільки і не стільки видовище, як історична, духовна сув’язь з історією – багатостраждальною і величною у своєму духовно-патріотичному прояві.

    – Ми приїхали із Польщі для участі у реконструкції Берестецької битви абсолютно не для того, щоб засвідчити, що наші колишні родовідні предки були чимось кращими, сильнішими від українських вояків, оскільки виграли тодішню баталію, – каже Маріуш Стомінський, учасник польського стрілецького братства – такі ретроспективи повинні засвідчувати зовсім інше – аби подібних протистоянь між народами, між родоводами ніколи не існувало. Як-от у нас в родині, де батько – поляк, а мама – українка, де панує розуміння та любов, де близькою, пошанованою та важливою є історія обох держав. А ще важливіше – аби на цій історії ми вчилися жити мирно, дружно, поважати один одного та розуміти, що велич народу визначає не сила зброї, а сила духу.

    Характерно, що історичній реконструкції Берестецької битви передувала поминальна молитва, яка пройшла при багатотисячному велелюдді за участю Патріарха Київського i всієї Руси-України Філарета.

На знімках: угорі – голова обласної державної адміністрації Василь Берташ вручає грамоти за славне пошанування історії учасникам ретроспективного дійства; внизу – під час «новітньої» Берестецької битви. 

 


 

Євген ЦИМБАЛЮК.