Pages

Categories

Search


Побували на етнофестивалі \”Підкамінь-2011\”

by
Липень 26, 2011
КУЛЬТУРА
No Comment

\"\"    Мальовниче селище в Бродівському районі приймало традиційний, вже п’ятий етнофестиваль – цього разу “Підкамінь-2011”. І знову там можна було зустріти й багатьох радивилівців, адже, наприклад, із пагорбів нашого села Дружба вже видно підкамінський монастир, польовою дорогою туди значно ближче, від нашого Новоукраїнського через Наквашу кілометрів з десять буде. Мені ця дорога знайома.  Утім, мій сусід приїхав на фестиваль велосипедом через Броди, в один бік від Радивилова – 30 км.

    У лісі впритул до галявини з’явилося чимале наметове містечко, на лузі біля пагорба з величезним каменем, біля середньовічних мурів колишнього Домініканського монастиря, вабили гостей різноманітні атракціони та торгові ятки з виробами гончарів, ковалів, ткачів і вишивальниць, та й просто з різноманітними харчовими то­варами. Виставки, презентації, народні майстер-класи, спор­тивні змагання – і всюди в основному молодіжна публіка.

    Оскільки для вдягнених у вишиванки вхід на фестиваль був безкоштовним,  радувало око розмаїття візерунків на сорочках, блузках, головних уборах, поясах. Панувала особлива, святкова атмосфера. Мені випало робити репортаж з Підкаменя позаторік, коли вряди-годи заряджала злива, тепер же погода сприяла розгортанню дійства з чудовою енергетикою. На одній із сцен виступали фольклорно-етнографічні колективи, на другій під вечір  запропонували цікаву програму фольк-рок-гурти не тільки із Західної України.

 

    Мальовниче селище в Бродівському районі приймало традиційний, вже п’ятий етнофестиваль – цього разу “Підкамінь-2011”. І знову там можна було зустріти й багатьох радивилівців, адже, наприклад, із пагорбів нашого села Дружба вже видно підкамінський монастир, польовою дорогою туди значно ближче, від нашого Новоукраїнського через Наквашу кілометрів з десять буде. Мені ця дорога знайома.  Утім, мій сусід приїхав на фестиваль велосипедом через Броди, в один бік від Радивилова – 30 км.

У лісі впритул до галявини з’явилося чимале наметове містечко, на лузі біля пагорба з величезним каменем, біля середньовічних мурів колишнього Домініканського монастиря, вабили гостей різноманітні атракціони та торгові ятки з виробами гончарів, ковалів, ткачів і вишивальниць, та й просто з різноманітними харчовими то­варами. Виставки, презентації, народні майстер-класи, спор­тивні змагання – і всюди в основному молодіжна публіка.

    Оскільки для вдягнених у вишиванки вхід на фестиваль був безкоштовним,  радувало око розмаїття візерунків на сорочках, блузках, головних уборах, поясах. Панувала особлива, святкова атмосфера. Мені випало робити репортаж з Підкаменя позаторік, коли вряди-годи заряджала злива, тепер же погода сприяла розгортанню дійства з чудовою енергетикою. На одній із сцен виступали фольклорно-етнографічні колективи, на другій під вечір  запропонували цікаву програму фольк-рок-гурти не тільки із Західної України. Вдалося побувати й на церемонії одруження підкамнців Христини та Юрія. Секретар селищної ради провела обряд просто на сцені, в національних традиціях.

    Запальні співи відомих гуртів, які збурювали до емоційних танців просто на траві, спостерігав я до пізньої ночі. І допізна вабив прибулих підсвічений ліхтарями камінь на горі, що мовби підносився над співочим лугом. І, як пересвідчився зблизька, майже безперестанку раз у раз знаходилися сміливці, які зголошувалися за допомогою альпіністського спорядження піднятися на вершину каменя, де майорів Державний прапор України, а затим спуститися, що, мабуть, було ще складніше.

Власне, щоб помилуватися неповторними краєвидами, не обов’язково видряпуватися на камінь, від його підніжжя вдень відкриваються простори на десятки кілометрів, добре видно Свято-Успенську Почаївську лавру .

    Цього року організатори фестивалю подбали і про пряму трансляцію дійства з трьох телекамер в Інтернет, і про свою сторінку в мережі Facebook. На святі працювали оператори львівського і всеукраїнського телеканалів, фоторепортери. У мій фотооб’єктив потрапило чимало радивилівців, у цьому матеріалі – тільки окремі світлини, більше їх можна побачити в Інтернеті.

    – Проведення етнофестивалів  попередніх літ засвідчило, – розповів співголова оргкомітету, депутат Львівської облради О.Ганущин, – що мешканці краю позитивно сприймають такий захід, головна мета якого – привернути увагу до відбудови громадським коштом пам’яток архітектури та популяризувати українське – від сучасної фолькової пісні до національного одягу.

 

Фоторепортаж Володимира ЯЩУКА дивись тут http://jasc51.io.ua/album263643_2


no Responses

  1. автор

    Березень 4, 2012, 19:53:16

    якщо не побувати, важко скласти уявлення. звичайно, був

  2. rv508

    Липень 27, 2011, 19:33:17

    На жаль, громадськість, що відвідує фестиваль мало цікавиться збереженням пам*яток архітектури власним коштом. та про цю мету фестивалю мало хто знає.. а що вхід хоч для когось був платним? .



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *