Pages

Categories

Search


Ніколи не потрапляйте до лікарні!

by
Вересень 25, 2013
СТАТТІ
12 Comments
\"\"    Вночі з 27 на 28 серпня 2013 року в нашої  маленької донечки піднялася температура до 40 градусів: щоб не ризикувати здоров’ям дитини,  ми викликали швидку допомогу, яка нас зразу ж і забрала в лікарню. По дорозі дитині вкололи жарознижувальний укол, таким чином збили температуру. Прибувши в лікарню, ми зустрілися з черговою медсестрою, в якої я і чоловік декілька разів просили, щоб вона викликала нам педіатра, так як ми не знали, що коїться з дитиною, а дитина маленька – 8 місяців, потрібно було миттєво щось робити. Та, крім ургентного лікаря, до нас ніхто не прийшов, послухавши в дитини дихання, нас положили на лікування до Радивилівскої районної лікарні, і тут тоді все і почалось… 
\"\"    Навіть не знаю з чого почати. Це просто злість і безпорадність…. безпорадність в тому, що ти сам нічим не можеш допомогти своїй дитині, покладаєшся на так званих \”спеціалістів” наших лікарів…. Лікарів з вищою кваліфікаційною категорією, які склали клятву Гіпократа, а в кінцевому результаті тільки спостерігаєш, як твоя дитина потухає на очах….
    Хочу поділитись з вами своєю пригодою, яка сталася з нами в Радивилівській районній лікарні, пригодою про яку ще досі згадуємо, як кошмарний сон.
    Жах це не те слово!
    В ночі з 27 на 28 серпня 2013 року в нашої  маленької донечки піднялася температура до 40 градусів щоб не ризикувати здоров’ям дитини  ми викликали швидку  допомогу, яка нас зразу ж і забрала в лікарню. По дорозі дитині вкололи жарознижувальний укол, таким чином збили температуру. Прибувши в лікарню ми зустрілися з черговою медсестрою, в якої я і чоловік декілька раз просили, щоб вона викликала нам педіатра, так як ми не знали що коїться з дитиною, а дитина маленька 8 місяців, потрібно було миттєво щось робити. Та крім ургентного лікаря до нас ніхто не прийшов, послухавши в дитини дихання, нас положили на лікування до Радивилівскої районної лікарні, і тут тоді все і почалось…
    З дев’ятої години до нас прийшов лікар-педіатр завідуюча відділення дитячої педіатрії, яка оглянувши нас, нам сказали, що в нас інфекційне захворювання, але яке вона на той час ще не знала. Пройшовши ряд аналізів, оглянувшись в лікаря – лора, який запевнив нас, що ангіни і стоматиту дитина немає. З цим всім ми прийшли до нашого лікуючого педіатра, який подивившись на аналізи, що зовсім не показували нічого поганого, відразу ж призначила нам лікування антибіотиками та сказала пройти рентген, хоча запалення в дитини не прослуховувалось. Наскільки я зрозуміла, лікар просто себе перестраховувала, так як не могла поставити точний діагноз. Від антибіотиків і рентгену перший день ми відмовились. Так як дитина дуже маленька, то не хотілось її перевантажувати ліками і різними процедурами.
    Перший день лікування пройшов більш-менш спокійно, хоч температура і піднімалась, але її можна було збити таблетками і сиропами, а от наступні два дні і ще одну ніч для нас з чоловіком та й для дитини були як кошмар і тривали неначе вічність… Температура піднімалась до 39 і вище кожні 3 години, збивали всім чим могли, та мало що допомагало, висока температура трималася і росла в гору, а дитина з кожною годиною ставала все в’яліша і в’яліша. Також не зважаючи на те, що вона вже виснажена, втомилась боротися з такою високою температурою, адже вона така маленька їй потрібно було хоча б добре відіспатись щоб набратись сили, та ніхто на це зважав, нас гонили на різні процедури, клізми, здачі аналізів, та все це було безрезультатно. Ми з чоловіком по черзі чергували коло нашої донечки бо боялися за її життя і здоров’я, вона постійно плакала перестала їсти і вже була зовсім знесилена. Ми були безпорадні не знали чим допомогти своїй дитині, а вона все горіла і горіла і що саме страшно, ніхто з лікарів уявлення не мав, що дає таку страшну температуру.
    На другий день наш лікар-педіатр прийшла і сказала, що вона не може вилікувати нашу дитину через те що мама відмовилась від антибіотиків. Від безпорадності і знову ж покладаючись на наших так званих \”спеціалістів” лікарів, я погодилась і на рентген і на антибіотики. На рентгені запалення не виявили, почали курс лікування антибіотиками, а результату ніякого не було, дитина горіла вдень і вночі, потухала просто на очах, лікарі нас запевняли, що це нормально треба почекати і щось ”вилізе”, а скільки чекати ніхто не знає, а температура стає все стрімкіша і стрімкіша, а попереду вихідні дні… Чого ми дуже сильно боялися… Крім того, що збивали температуру, робили клізми і кололи антибіотики, від чого дитині ставало ще гірше, ніхто більше нічого не робив. Я вже не знаходила собі місця, не знала що робити, куди їхати, кого кликати. Аби врятувати дитину, чоловік попросив іншого педіатра з тої самої лікарні, щоб прийшла оглянула дитину, на що та йому відповіла, що ноги моєї в тому відділенні не буде, мені проблем не треба. Чому ж вона так сказала, для мене залишається загадкою, невже в лікарні ведеться якась боротьба, боротьба за що?…за гроші, за владу… Та це ж має бути боротьба за людське життя, лікарі повинні співпрацювати і допомагати у всьому один одному, а саме у визначені діагнозів.
    Так ми провели в температурі дві доби , проте покращення ніякого не було, дитина була наскільки налякана тими всіма процедурами, що коли наш лікар-педіатр підходила до нас на обхід і було чутно по коридору цокання її каблуків, дитина кричала не своїм голосом і пригорталася своїми маленькими рученятами до мене, немов просила: – \” Мамо, врятуй мене ”. У тривозі і сльозах  для нас минув ще один день, а я нічого не могла зарадити своїй дитині.
    На третій день до нас прийшов лікар-інфекціоніст, який поставив нам діагноз бронхіальну пневмонію, і в цей же день нашу донечку знову ж оглянув лікар-лор, яка знову нас запевнила, що горло у дитини чисте. Тоді наш педіатр призначив ще сильніші антибіотики, від яких у дитини розпочалася дуже сильна діарея. Після цього всього я вже не знаходила собі місця і все ще сподівалася, що може в четвер до кінця дня хоч трохи щось зміниться на краще. Але покращання не настало.
    І тоді я вже зрозуміла, що потрібно приймати тверде і швидке рішення, забирати дитину з цього пекла і їхати лікуватись в Рівне. Чоловік викликав в четвер ввечері нашого педіатра, щоб вона дала виписку з аналізами, і з цією випискою, серед ночі, забравши дитину з високою температурою, ми мали їхати в обласну дитячу лікарню. Але зважаючи на те, що лікарів вночі могло би  і не бути, ми вирішили дочекатись все ж таки ранку п’ятниці. Коли зранку прийшла на обхід лікар, побачивши, що ми дійсно зібралися їхати в Рівне, дала нам медсестру, правду кажучи нам її вже і не треба було, бо настроєні ми були категорично чим по швидше тікати з цієї лікарні. Ось так ми взяли виписку з аналізами і поїхали в Рівне.
    Дякувати Богу врятували нас в Рівненській обласній дитячій лікарні, при чому, за тих самих 3 дні, що  ми пролежали з температурою до 40 градусів в районній лікарні, і як не дивно, з таким простим діагнозом, як стоматит. Педіатр обласної лікарні, буквально, за пару секунд огляду дитини без аналізів, відвідувань лорів, іфекціностів, розгледіла в нашої дитини стоматит. Після чого відразу ж відмінила всі антибіотики, призначила ліки від діареї і вже на другий день, пооброблявши дитині ротик синькою, в нас помаленьку нормалізувалась температура, і налагоджувалась робота кишечника. Дитина почувши велике полегшення добу не могла навіть проснутися, наскільки був виснажений організм немовляти, добре що хоч через сон я могла її погодувати. Медсестри та прибиральниці обласної дитячої лікарні, в той час коли дитинка спала, ходили навшпиньки і пошепки говорили, боячись її розбудити. На відміну від нашої районної лікарні, де всі вривались з криком і  грюканням, не зважаючи на те, що дитині потрібно було, хоч трішки спокою.
    Ось так ми приходили до тями від лікування в Радивилівскій районні лікарні, яке ще довго не зможемо забути.
    От я собі і думаю, якщо лікарі нашої районної лікарні не можуть впоратись з визначенням такого простого діагнозу як \”СТОМАТИТ”, то чи можна їм довіряти лікувати щось серйозніше ?
    З свого особистого досвіду можу відповісти на своє питання: – \” звичайно, що  ні, ні і ще раз ні”. І я впевнена, що ми з чоловіком і нашою донечкою далеко не перший такий випадок і мабуть не останній, тільки чомусь всі про це мовчать, а це ж ваше життя, життя ваших рідних і близьких … Тому задумайтесь чи вартує  потрапляти вам до такої лікарні….! І робіть висновки.
 
 
 
 Ірина В.
 
 


12 Responses

  1. Надін

    Жовтень 1, 2015, 17:45:41

    Ми також в суботу 26 вересня потрапили в лікарню з 4 місячною дитиною,були сильні хрипи,важко дихала,попросили викликати педіатра.Вона с…а так і не зявилась,прочикавши ии. півтори години,змушені були ихати в Дубно,так як дитині ставало гірше. Так як каже мій сусід,хочеш вмерти то идь в Радивилів в лікарню.Бидло та хабарники,а не лікарі,в тюрму их. А В ДУБНО ЛІКАРІ ЗОЛОТО,ВЕЛИКЕ ИМ ДЯКУЮ)))

  2. гість

    Листопад 15, 2013, 19:11:00

    процитую РУСЛАНА:(Та що там знати ті імена? 9 із 10 \”коновали\”, \”варвари\”, \”неуки\”. Це ж якассь бидлота зібралась в нас в лікарні. Як і у міліції.

     

    А лікарі наші то сволота така, що торба просто! Нічог оне вміють, нічого не знають. Жестяк просто. Не має слів. )   ТУТ НЕМАЄ ЩО ДОБАМИТИ.ТАКИЙ В НАС РАЙОННИЙ ЦЕНТР.,НАЖАЛЬ:-(

  3. Гість

    Листопад 7, 2013, 11:54:47

    Стаття ні про що, оскільки не вказано жодного прізвища

  4. Олександр

    Жовтень 17, 2013, 01:54:58

    Вся справа в тому що наші лікарі не хочуть і не мають мотивації покращити свій професійний рівень, працюють відірвано від більш кваліфікованих своїх Рівненських колег (перед якими не хечуть виглядати невігласами і не консультуються), а інколи і взагалі роблять свої висновки (навіть діагноз язик не повертається сказати) опираючись на чутки чи пополярні телепередачі. Звичайно не всі лікарі такі і це лише моя особиста думка.

  5. Гість

    Жовтень 16, 2013, 15:24:31

    Думаю назріває той момент коли самі люди відмовляться від такої \”безкоштовної\” мед.допомоги в районі. Навіщо витрачати держ.кошти на \”таких\” лікарів і такі заклади? Як може бути таке, що лікарі працюють з 11-ї години коли на дверях чітко вказано з 8-ї? Як пояснити те, що в кабінеті йде \”бурне\” обговорення домашніх справ мед.працівників, а під дверима черга дійсно хворих людей, і їх не приймають тому, що у \”них\” йде прийом. Як може дозволити собі лікар \”перекур\” або \”по чайку\” коли у нього в кабінеті сидить людина на прийомі? Поки цей БАРДАК буде у районній (дуже гордо звучить для такого закладу) лікарні кількість таких людей як Ви шановний автор буде тільки збільшуватись.  

  6. Ivan beresteckuy

    Жовтень 11, 2013, 12:03:00

    Думаю тепер зрозуміло всім, чому влада вирішила кардинально змінити цю ситуацію??? Медична реформа, яка багатьом здавалась якимсь безглуздим, неймовірним кроком, покликана вирішити існуючі проблеми. Тому справжні спеціалісти не повинні боятись ніяких скорочень, в медицині завжди повинна бути стабільність і прогрес.

  7. A-na

    Вересень 29, 2013, 23:20:32

    Не дивуюсь!Сама майже у такій ситуації була тільки у нашій гінекології.Прийшла до гінеколога звати Алла :і кажу що болить у незу живота,мені сказали,що страшна інфекція,і ще каже :може ваш чоловік десь на \”сторону ходе\”(виказала чоловікові все ,що я про нього думала), приписали протизаплідні засобі,антибіотик,а на УЗІ сказаd ,що жовчний міхур дивної форми.І все!Поїхала у Рівне виявилось,що вагітна на 2-му місяці.

  8. Руслан

    Вересень 28, 2013, 23:47:56

    Та що там знати ті імена? 9 із 10 \”коновали\”, \”варвари\”, \”неуки\”. Це ж якассь бидлота зібралась в нас в лікарні. Як і у міліції.
     
    А лікарі наші то сволота така, що торба просто! Нічог оне вміють, нічого не знають. Жестяк просто. Не має слів.
  9. Антон

    Вересень 26, 2013, 19:47:22

    Можна собі тільки уявити через що вам довелось пройти… Жах!…
    Але ж хочу процитувати Ваші слова: \”І я впевнена, що ми з чоловіком і нашою донечкою далеко не перший такий випадок і мабуть не останній, тільки чомусь всі про це мовчать, а це ж ваше життя, життя ваших рідних і близьких … \” Чому ж Ви самі \”промовчали\”?…. Де імена?… Про завідуючу можна ще здогадатись (хоча здогадуватись в таких випадках – хибний шлях), а от про інших?… 
  10. wi

    Вересень 26, 2013, 14:59:28

    А чому без імен і прізвищ тих лікарів!? Треба щоб народ знав \”героїв\” am

  11. Гість1

    Вересень 26, 2013, 12:01:19

    Кошмар! 

  12. Гість

    Вересень 25, 2013, 14:16:42

    Ось так…. Чесно кажучи і в Рівному інколи трапляються такі лікарі як і
    в нашій лікарні. Отож пишіть про такі випадки на radyvyliv.net, хай
    люди читають, знають і вирішують…. І що саме гірше дивуватися не приходиться, варто згадати в якій країні ми живемо 🙁



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *