Pages

Categories

Search


«Люди! Не вбивайте один одного!»

«Люди! Не вбивайте один одного!»

by
Січень 2, 2016
СТАТТІ
No Comment

 Та це розмова лиш! – Але розмова довга: почнеш у Києві, кінчиш на Соловках».

Євген Плужник

Трагічна сторінка історії України під назвою – Сталінські репресії. А саме заслання в Соловецьку тюрму української творчої еліти.  Про цю трагедію ми поспілкуємось з  – кандидатом історичних наук, відмінником освіти України, завідувач кафедри історії України та спеціальних історичних дисциплін МЕГУ – Андрієм Жив’юком.  Який розповість про свою поїздку у Росію, а саме на Соловки у 2012 році. Та передасть  весь трагізм цієї маловідомої сторінки історії. Соловки – біль, страждання, незламність духу і волі патріотів, які заплатили дорогою ціною за любов до Батьківщини. Андрій Жив’юк, який досліджує проблематику політичних репресій, здійснював  паломництво на Соловки у складі української делегації, у  2012 році  покликаної вшанувати пам’ять загиблих. Також дізнався багато чого нового і секретного про цю трагічну сторінку історії, яка засекречена і тримається у таємниці!

Розвантаження тюрем Радянської влада за рахунок розстрілу в’язнів!

У 2015 році виповнилося 78 років з часу розстрілу соловецьких в’язнів. 30 липня 1937 року був виданий наказ 00447 наркома Миколи Єжова, який започаткував «великий терор». Розвантаження тюрем стало одним із перших кроків з реалізації цього насправді сатанинського плану. В’язням висували звинувачення, що вони не змирилися та під час ув’язнення продовжують далі свою контрреволюційну діяльність, і за це їх знищували.

Однією з перших була «розвантажена» Соловецька тюрма особливого призначення ( рос. СТОН), заснована в 1937 році, хоча табірне утримування на Соловках( рос. СЛОН) існувало – 1923року. З XV століття тут був чоловічий монастир. Наскільки була деморалізована влада, щоб перетворити монастир на місце розправи та муки.. Восени 1937 р. в’язнів вивезли Білим морем і вони вже не повернулися.

Перший список розстріляних нараховував 1116 осіб різних національностей.

У 1997 році були знайдені розстрільні списки еліти національних республік Радянського Союзу. Перший список нараховував 1116 осіб, існували ще й другий та третій списки.

Із Соловецької  тюрми в урочищі Сандармох було розстріляно близько 250 українців

Розстріл першого соловецького етапу відбувався в урочищі Сандармох поблизу Мєдвєж’євська в Карелії з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року в суворій таємниці. В’язнів вивозили в безлюдне місце, подальше від населених пунктів. Везли вже непритомних людей, там їх дострілювали. Важко уявити – 1111 людей було розстріляно, але це було. Серед них – близько 250 українців: Микола Зеров, Микола Куліш, Лесь Курбас, Антон Крушельницький і його двоє синів, Валерян Підгомильний, Володимир Чехівський та багато інших. То була творча еліта нашої країни. Також були розстріляні уродженці Рівненщини: Валер’ян Поліщук, Петро Приступа, Савер’ян Сапега, Сергій Пасевич.

У 1997 році були обнародуванні списки розстріляних у Соловках

Копії списків розстріляних відшукані в 1997 році завдяки Санкт-Петербурзькому «Меморіалу» в Архангельську. Ці списки були обнародуванні і стало відомо, кого розстріляли. Але там не було зазначено обставин виконання розстрілу. Згодом з’ясовано, що наказ виконував Михайло Матвєєв. Він приїхав до Мєдвєж’єгорська, де особисто виконав вироки. Ті, хто приймав рішення, були також розстрілянні – Заковський, Апетер, окрім Матвєєва якого затримали, а потім, в 1941 році звільнили. Помер він у 1960 році.

Юрій Дмитрієв найшов місце розстрілу в’язнів і це було урочище Сандармох у якому були найдені тіла загиблих

У 1997 році почали шукати місце розстрілу. і за якими деякими деталями зуміли його віднайти. Зробив це Юрій Дмитрієв неподалік піщаного кар’єру в урочищі Сандармох. Зараз там ліс, якого раніше не було. Підняли і дослідили рештки вбитих, судмедекспертиза визначила, як і коли їх було вбито. У всіх черепах був кульовий отвір.

З 2005 року українці постійно беруть участь у вшануванні загиблих у Сандармосі і на Соловках.  Цією поїздкою займались громадські товариства,  на чолі з керівником групи Григорієм Куценком – колишній політв’язень, покарений у 1980-х роках за читання і розповсюдження забороненої літератури. Провів у в’язниці 4 роки, не попросивши помилування.

У Сандармосі встановлено пам’ятник – застереження,  на котрому закарбовані слова: «Люди! Не вбивайте один одного!»

Це розповідь Андрія Жив’юка про трагедію нашого народу, нашої еліти. Він каже, що дуже важко пережив побачене, хоч від часу поїздки вже пройшло 3 роки, але вона досі у пам’яті.  . Добре, що ми сьогодні взнаємо правду про ті страшні події та взнаємо історичну правду. Оскільки історія за часи Радянського Союзу є маловідома і не достатньо досліджена. Дуже велика кількість архівних документів засекречена.

Саме завдяки дослідженням своєї історії ми зможемо зробити, висновки для майбутнього. І пам’ятник,  який встановлено у Сандормосі «Люди! Не вбивайте один одного!», немов говорить всім нам. Що давайте не будемо повторювати помилок минулого і будемо спільно прагнути до миру у нашій країні. Крім того історія України, а саме ті події, яка коїлись під час Сталінського режиму та Радянського Союзу. Дають нам сигнал, що напевне Росія нам не братський народ, бо брат не катував і не воював би проти свого брата, як робив це на Соловках. Та продовжує робити – це на сході України!

Спілкувався Іван  Долюк

DSC04626DSC04635



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *