Наруга над Козацькими Могилами

15 вересня 2007 року Генеральна Прокура­тура України отримала листа від намісника Свято-Георгіївського чоловічого монастиря на Козацьких Могилах архімандрита Олексія, у якому він висловив свою стурбованість з приводу активного сприяння Київської міської адміністрації у будівництві Свято-Троїцького собору УПЦ Московського Патрі­архату у м.Берестечко Волинської області.

А вся справа у тому, що саме будівництво храму у Берестечку (а точніше - до­будова та реконструкція) ак­тивно розпочалося у 2000 р. за вказівкою колишнього Президента України Л.Кучми на підставі необхідності відбудови пам'ятки архітектури, призна­ченої для вшанування полег­лих у битві під Берестечком українських героїв-козаків!

Як відомо майже кожно­му, хто цікавиться історією козацтва та вшановує пам'­ять полеглих за волю Украї­ни та Православну віру ко­заків, найбільшим в Україні козацьким пантеоном є "Козацькі Могили", названі так українським народом і знаходяться вони за шість кілометрів від Берестечка - в селі Пляшева. Вони були збудовані ще в 1914 р. Саме тут, в усипальниці під Геор­гіївським собором, знайшли свій останній притулок тлінні останки тисяч козаків, що полягли в битві під Берес­течком влітку 1651 р.

Та і сама битва під Бере­стечком, до Берестечка має не пряме відношення, бо у цьому містечку була лише ставка поляків, на чолі з королем Яном Казимиром, а сама битва відбувалася між селами Пляшевою, Остро­вом та Солоневом.

За останні п'ятнадцять років "Козацькі Могили", які є державним заповідником і мають на своїй території аж три пам'ятки архітектури національного значення, неодноразово привертали до себе увагу мільйонів ук­раїнців усього світу, але так мало привертали вони ува­ги найвищої української влади, яка так багато разів обіцяла збудувати і новий музей, який дотепер знахо­диться у колишніх монас­тирських келіях, і дзвіницю, і відновити найбільший на Волині дзвін пам'яті, втра­чений у Першу Світову...

І ось верхом цинізму та людської неправди стає той факт, що собор у Берестеч­ку, виявляється, необхідно відбудовувати, як пам'ятник загиблим у битві героям-козакам!

Відомо, що народний де­путат України Катерина Ващук, будучи родом з-під Бе­рестечка, неодноразово публічно виступала про пере­несення музею з "Козаць­ких Могил" у Пляшевій до Берестечка. Пані Катерина свого часу знайшла привід схилити Л.Кучму до прий­няття рішення про будів­ництво недобудованого у 20-ті роки минулого століття собору у Берестечку. Отож Президент дав вказівку Ки­ївській міській адміністрації фінансувати цей об'єкт.

Начебто і законно все виглядає з точки зору цив­ільного права - і депутат могла просити, і Президент міг розпоряджатися, і адміністрація могла і продовжує виконувати ці розпоряджен­ня, але який же моральний бік цієї справи, коли будів­ництво храму базується на фальсифікації та обмані, на перекручуванні фактів?

Не шанувала народний депутат Катерина Ващук "Козацькі Могили" і рані­ше, коли разом з Аграрною партією насадила перед ними "козацький гай", щоб приховати від людей свя­тиню. Дивно стає будь-ко­му: на полі битви тепер бу­де рости гай! Це що - сві­дома наруга, зневага чи людське безглуздя?! І тепер "Козацькі Могили" залиши­лися забутими, закритими від очей чиновників і депутатів, і тепер вже українсь­ка влада продовжує знева­жати тих, хто там лежить - героїв-козаків!

А братія, монастиря ра­зом з громадськістю Украї­ни не перестає просити державу про допомогу у збереженні "Козацьких Мо­гил", про будівництво ново­го музею, про привернення уваги, до цієї святині украї­нського народу, та мало хто чує...

Хоча "Козацькі Могили" у 1914 році будували усім на­родом, який віками пам'я­тав про подвиг козаків. Будівництво храму-усипальниці підтримав та фінансу­вав уряд Російської імперії, сам цар Микола II дав 25 тисяч рублів. Відчуваючи свій крах, Російська імперія загравала з національно піднесеними українцями, навіть такими вчинками, як вшанування пам'яті українських козаків, про кістки яких не згадувала 260 років.

А тепер, за вільної Украї­ни, "Козацькі Могили" май­же нікому не потрібні. Кош­ти, які щорічно виділяються державному заповіднику для утримання цієї архітектурної та історичної пам'ятки, є мізерними. Чому про це за­був Президент України В.Ю­щенко, який неодноразово бував на Козацьких Могилах, припадав до козацьких кіс­ток, обіцяв допомогти?! Де ті нащадки героїв-козаків, не­вже вони забули про моги­ли своїх предків?!

...Люди живуть і вмира­ють. Одні - своєю смертю, а інші йдуть на смерть сві­домо, захищаючи свою рід­ну землю, свою віру. І Ко­зацькі Могили - це не кі­нець, це - початок. Початок нашої свідомості, нашої гор­дості, нашої надії!