Pages

Categories

Search


Полководець Кутузов у Радивилові і Бродах

by
Вересень 13, 2013
НОВИНИ
No Comment
      \"\" У романі «Війна і мир» Льва Толстого читаємо: «Незабаром після вечора Анни Павлівни Анна Михайлівна повернулася до Москви, просто до своїх багатьох родичів Ростових, у яких вона перебувала в Москві і в яких із дитинства виховувався і роками жив її улюблений Боренька, щойно призначений в армійські й зразу ж переведений у гвардійські прапорщики. Гвардія вже вийшла з Петербурга 10-го серпня, і син, який залишився для обмундирування у Москві, повинен був наздогнати її дорогою в Радзивилів». Йдеться про 1805 рік.
       Армія в 50 тисяч чоловік рухалася виступити в союзі з Австрією проти Наполеона. Командувати Олександр І призначив найбільш досвідченого генерала Михайла Голенищева-Кутузова, який тоді вже перебував у відставці і проживав у своєму родинному селі.  
       Але наказ є наказ – і генерал вирушив навздогін війську, яке встигло підійти до державного кордону в Радивилові (тодішня назва Радзивилів, рос. – Радзивилов) і готувалось рухатися далі. За планом союзного командування, Подільська армія поділялася на 6 колон, які повинні були, прибувши до Радивилова, виступати на Броди через кожних два дні.
\"\"     У романі «Війна і мир» Льва Толстого читаємо: «Незабаром після вечора Анни Павлівни Анна Михайлівна повернулася до Москви, просто до своїх багатьох родичів Ростових, у яких вона перебувала в Москві і в яких із дитинства виховувався і роками жив її улюблений Боренька, щойно призначений в армійські й зразу ж переведений у гвардійські прапорщики. Гвардія вже вийшла з Петербурга 10-го серпня, і син, який залишився для обмундирування у Москві, повинен був наздогнати її дорогою в Радзивилів». Йдеться про 1805 рік.
     Армія в 50 тисяч чоловік рухалася виступити в союзі з Австрією проти Наполеона. Командувати Олександр І призначив найбільш досвідченого генерала Михайла Голенищева-Кутузова, який тоді вже перебував у відставці і проживав у своєму родинному селі.
Але наказ є наказ – і генерал вирушив навздогін війську, яке встигло підійти до державного кордону в Радивилові (Радзивилові) і готувалось рухатися далі. За планом союзного командування, Подільська армія поділялася на 6 колон, які повинні були, прибувши до Радивилова, виступати на Броди через кожних два дні.
     
12 серпня 1805 року перша колона російських військ під командуванням генерал-майора П. Багратіона прибула в Радивилів. Того ж дня видано наказ, згідно з яким гусари і єгері повинні були розташовуватись по квартирах міста та ближніх сіл, піхоті ж слід було займати решту будинків, а якщо б їх не вистачило, – розбивати табори поблизу дороги.

Опівдні наступного дня передова колона на чолі з Багратіоном виpyшил з Радивилова до Бродів. Про настрої військ розповів у своїх нотатках офіцер Федір Глинка, майбутній письменник. Із запису, зробленого в Крупці 15 серпня 1805 року: «Сього дня прийшли ми в Крупчиці, містечко, пожалуване разом із багатьма іншими маєтками блаженної пам’яті імператрицею Єкатериною ІІ. Ти знаєш, друже, прив’язаність росіян до своєї батьківщини, і тому можеш судити, з яким почуттям ступали вони за межі своєї імперії. В усіх полках співали пісень, але вони були протяглі й тужливі, здавалося, що в них виливався сердечний смуток героїв: це остання данина батьківському краю. Незабаром запалають вони духом мужності, і томні, прощальні пісні заміняться радісними покликами перемоги. Істинний герой відзначається простотою вдачі і ніжністю почуттів у мирний час, мужністю і хоробрістю в боротьбі і полум’яною любов’ю до вітчизни. Росіяни містять у собі всі ті якості. Ми йдемо на допомогу до австрійців (…) Туди стогони пригноблених народів закликають захисників. Чути, що генерал Голенищев-Кутузов буде начальствувати над нашою армією» (\”Письма русского офицера…”).

Щоб піднести бойовий дух воїнства, за розпорядженням австрійського цісаря на першому ж привалі, в Бродах, російським солдатам видавали «по чарці вина і горнятку круп». Тут же зачитувалася обіцянка російського царя видавати щоденно порцію м\’яса і виплачувати 2 копійки на крупи.

Передові полки вже перейшли російсько-австрійський кордон, а 60-річний генерал Кутузов ще перебував у дорозі. Лише 31 серпня 1805 року, тобто через півмісяця після запису Глинки про початок походу за кордон, він прибув у Радивилів. У листі до своєї дружини Михайло Кутузов писав: «Насилу, друже мій, доїхав сьогодні тільки до кордону. Препогана дорога була від самого Петербурга… Сьогодні в ніч пускаюсь у дорогу за кордон і скоро надіюсь наздогнати війська» («Русская старина», 1871, т. ІІІ, c. 54).

Однак обставини змусили генерала затриматися у Радивилові. Лиш наступного дня, віддавши розпорядження військам, які ще зосереджувалися біля кордону, він вирушає на Львів і далі територією тодішньої Австрії.

У битві з Наполеоном Кутузову доводилося діяти за несприятливих умов. Олександр І, малообізнаний у військових справах, постійно втручався у керівництво операціями. До того ж російський командуючий підпорядковувався австрійському штабу, який не відзначався стратегічним мисленням.

Восени 1805 року біля австрійського містечка Аустерліц союзники зазнали поразки. Кутузову дивом вдалося врятувати свою армію від розгрому і відвести її до кордону. Як вказує енциклопедія Блокгауза і Єфрона, Олександр І наказав розташовувати війська в околицях Радивилова, а Кутузову велів знаходитись неподалік від кордону.

За даними архівів, які оприлюднив історик Дмитро Чобіт, Кутузов 14 січня 1806 року прибув у Броди. 19 січня він пише генералу Міхельсону, що найближчим часом переїде в Дубно. «Там помістити повинен всю гауптквартиру, якій у Радзивилові залишатися неможливо». Причина? Ось вона: «…помістити всю гаунтквартиру в Радзивилові, якщо б я хотів і бажав, то по тісноті його ніяким чином цього зробити неможливо».

20 січня 1806 року Kyтузов був ще у Бродах, а 22 січня – в Радивилові. Цього дня він віддає кілька розпоряджень і наказів по армії, зокрема, щодо забезпечення солдатів обмундируванням, харчами і грішми. А вже 23 січня залишає Радивилів і їде в Дубно, щоб саме там розмістити штаб.

Відтоді минуло майже 210 років. Про перебування Михайла Іларіоновича Кутузова в нашому краї нагадує його бюст біля педагогічного коледжу в Бродах. У 2008 році депутати Бродівської міської ради не підтримали ініціативу «Свободи» демонтувати погруддя російському полководцю і замість нього встановити пам’ятник провідникові ОУН-УПА Степанові Бандері. Погруддя сфотографоване мною в лютому 2013 року. Чергова пропозиція фракції \”Свобода\”, яку озвучив депутат Андрій Чобіт, набрала більшість голосів у грудні 2013 року – погруддя з постамента буде зняте і виставлене на продаж. Хто займе місце Кутузова, депутати міськради вирішать пізніше.
Володимир ЯЩУК, краєзнавець, журналіст.
 

Полководець Кутузов у Радивилові і Бродах

 

 


no Responses

  1. Маркіян

    Березень 5, 2014, 23:51:29

    Кутузова таки зняли. Тепер, мабуть, на черзі в Бродах – боротьба з усім російським: додумаються вилучати з бібліотек твори Льва Толстого, Пушкіна, не кажу вже про Гоголя, Ахматову і Булгакова (їх за те, що як українці не хотіли писати свої твори по-українськи). А на всі постаменти, що звільнені від Леніних та Кутузових, – пам\’ятники майданівцям, щоб було таких пам\’ятників не менше, ніж було колись ленінських. Ото заживемо по-новому

  2. Семен

    Лютий 28, 2014, 07:39:45

    Хотів би запитати, хто автор пам\”ятника Кутузову і коли його поставили?


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *