У ніч з неділі на понеділок, 28 липня, на кладовищі в Радивилові хтось зруйнував чотири прясла загорожі на міському кладовищі. Вочевидь, якісь бузувіри (чи бузувір) сп’яну або просто здуру дозволили собі викид незагнузданої тваринної сили.

Повчати чи тим паче усовіщати таких покидьків – справа безперспективна. Глумління над кладовищем – не просто аморальність, а й непростимий гріх. Мало того, що мертві не здатні відстояти честь, на яку зазіхають. Це примушує міську владу вживати повторних заходів щодо благоустрою.

Навряд чи міліції вдасться встановити особи вандалів. Але можна не сумніватися, що вони з того ж розряду «відморозків», які час від часу ламають у Радивилові лавки на центральному майдані і перекидають урни для сміття, задля нікчемної недоумкуватої розваги влаштовуть пастки для перехожих, відсуваючи з цямрин люки комунікаційних колодязів, виламують дошки і поручні на містках через Слонівку, розбивають у людних місцях пляшки… Дуже прикро, що  шкільне виховання у мізках багатьох загальмованих недоростків не лишило жодного сліду. Втім, існує небезпідставне переконання, що наруга над кладовищами не минає безслідно для вандалів, незважаючи на те, вдалося чи не вдалося їх виявити.