На базі ТзОВ “Агрофірма “Трипілля” (с. За­річне) відбувся міжобласний науково-практичний семінар “Система мінерального живлення та захисту рослин у сучасних технологіях вирощування сільгоспкультур”.

Начальники сільгосп­управлінь, керівники та головні технологи провідних фірм регіону побували на демонстраційному внесенні тукосумішей на полі біля Козина, ознайомилися з найсучаснішою технікою агрофірми “Трипілля”. Пояс­нення давав директор де­партаменту агрохімічного сервісу ТзОВ "УкрТехноФос" В.О.Оласюк.

Виступили науковці, пред­ставники відомих компаній, що займаються насінниц­твом, випускають добрива, реалізують засоби захисту рослин тощо.

Зокрема, начальник го­лов­ного управління агро­промислового розвитку обл­держ­адміністрації О.І.Сло­бодянюк зазначив:

– Ми торік майже таким складом, з участю делегацій сусідніх областей, збиралися на такого роду науково-прак­тичну конференцію, обгово­рювали шляхи вдоскона­лення землеробства, вис­тупали науковці, які давали науково обгрунтовані реко­мендації. І ось генеральний директор ТзОВ "Укр­Техно­Фос" Ю.П. Супрунюк враху­вав усі головні про­позиції. Акцент зроблено на внесення туко­сумішей. І сьогодні ми можемо переконатися, що в Радивилівському районі роб­ляться відчутні кроки для нарощування сільгосп­ви­робництва, запроваджуються нова техніка і технології, які, певна річ, обходяться неде­шево, але дають реальні підстави очікувати швидкої ефективної віддачі.

Ще рік тому для цієї агрофірми підшукували кан­дидатуру керівника, гос­подарника, який тонко від­чував би необхідність ново­введень. І таким керівником виявився Олег Володи­мирович Ващук, інженер за освітою, який багато років присвятив роботі в сільському господарстві. Як результат, маємо 3750 га сільськогос­подарських угідь, освоїли землі, які впродовж кількох років не використовувалися. Переглянули технологію підготовки площ до посіву, починаючи з ранньої весни. Ефективне і цілеспрямоване внесення мінеральних доб­рив, використання сучасних знарядь обробітку грунту, заходи щодо захисту рослин від шкідників та хвороб не примусили довго чекати відрадних змін. Сьогодні найменша врожай­ність зер­нових на ок­­ремих площах у цьому господар­стві – 57 центнерів з гектара, а загалом вона сягає 60 – 70 центнерів. Тепер по­стає пи­тання: як забезпечити надійне зберігання вирощеного? Уже не вистачає відповідних площ. Просимо сприяння у державних переробних під­приємств, аграрного фонду. Адже, як мінімум, буде 10 тис. тонн зерна.

Сьогодні ви побачили, якою технікою треба пра­цювати, наскільки рівномірно можна вносити добрива, а саме в цьому запорука успіху. Звичайно, зростання цін на компоненти тукосу­мішей ставить у глухий кут малопотужні сільгосп­під­приємства. За рік, наприклад, аміачна селітра подорожчала в 2,4 раза, тукосуміші – в 4,2. І все ж технологічних карт щодо внесення добрив нехтувати не можна. Ново­створювані агрофірми в області засвідчують, що намагаються не відстати від вимог часу, тому й загальні показники в рільництві об­ласті поліпшуються. Якщо в 2006 році ми вносили 103 кілограми добрив у діючій речовині на гектар, торік – 127, то цього року очікується 158 – 160. Якщо торік по області зібрали 60 тис. т зер­на, то цього року очікуємо ва­ло­вий збір у 80 – 100 тис.

І все це не в останню чергу завдяки тому, що ми регулярно зустрічаємося, обмінюємося досвідом, пе­реймаємо закордонні тех­нології. А зростання урожай­ної віддачі поля – це й додаткові можливості для дальшого вдосконалення виробництва,  для вирішення соціальних питань, збільшення оплати праці, загалом – для підвищення життєвого рівня населення. Виконуються програми здешевлення по­сіву жита і поновлення репродукційного складу на­сін­ня жита й пшениці. Ви­ділені відповідні кошти, а значить програми принесуть відчутний ефект. Подали також пропозиції до Кабміну про виділення коштів для підтримки посівів хресто­цвітних культур, які культиву­ються в нашому регіоні.

Ділячись думками про перші здобутки в земле­робстві, директор ТзОВ «Агрофірма «Трипілля» О.В.Ващук зауважив:

– Істотне зростання урожайної віддачі ланів колишніх місцевих колгоспів, де тепер працює агрофірма «Трипілля», – це переконливе підтвердження головної тези: висока культура виробництва неможлива без науково обгрунтованого удобрення сільгоспкультур.

Торік ми вирішили спро­бувати вирощувати на наших землях озимий ячмінь. З метою вивчення досвіду побували в Бучачі на Тер­нопільщині. Вирішили почати справу й на Рівненщині, хоча раніше на цю культуру звер­нули увагу й господарники Львівщини. Ми скрізь ціка­вилися, за рахунок чого можна досягнути високих урожаїв. І зрозуміли, що основою основ є система удобрення.

Разом з нами вивчали досвід представники ще одного підприємства району. Звичайна технологія, єдине, що відрізняло, – система удобрення грунту. Ми вно­сили по 3,5 ц тукосуміші на гектар у розроблених про­порціях, а навесні дали по стільки ж селітри, дотриму­вались системи захисту рослин від шкідників та хвороб. Маємо врожайність понад 60 центнерів з гектара (всього вирощували озимий ячмінь на 90 га). А наші партнери, які не внесли такої кількості добрив, зібрали врожай удвічі нижчий. Отже, ми переконалися: економити на удобренні не варто.

Ще кілька слів про виро­щування ярого ячменю. Наші поля видно із автотраси Рівне – Львів, і ви, можливо, звер­нули увагу, що ячмінь ви­дався не надто рослий, зате колосся вражає своїми розмірами. І завдячуємо цим не тільки якості насіння та внесенню добрив, а й вико­ристанню препарату терпал, який запобігає виляганню рослин. На ділі переконався: слід дослухатися до порад науковців, спеціалістів ком­паній, із якими співпрацюємо, працівників райсільгосп­управління і сільсьскогоспо­дарської дорадчої служби. Тому й пшеницю гарну зби­раємо. І наше успішне ста­нов­лення (за один рік) обіцяє гарні перс­пективи.

Своїми думками на на­уково-практичному семінарі поділилися і доктор сільсь­когос­подарських наук, про­фесор Львівського націо­наль­ного аграрного уні­верситету В.В.Лихочвор, заступник генерального директора з реалізації ТзОВ «УкрТехноФос» А.Е.Конєв, заступник директора Рів­ненської державної дослідної сільськогосподарської станції Л.Я.Лукащук, директор нау­ково-виробничої станції «Рі­пак» В.Д.Гайдаш та інші.

Володимир ЯЩУК.