У ході виїзних днів райдержадміністрації і районної ради вишукуються можливості поліпшення стану справ на місцях, аби кошти сільських бюджетів використовувалися раціональніше і соціально-побутові заклади працювали ефективніше. На це спрямовані і доручення, що приймаються керівниками району. Але чи всюди квапляться бодай щось змінити на краще?

Аби з’ясувати це, голова райдержадміністрації І.Полетко і голова райради М.Савчук за участю заступників голови райдержадміністрації Б.Сірук, Т.Ліскової, І.Школяра нещодавно перевірили Башарівську сільраду.

Насамперед цікавилися дотриманням розпорядку роботи об’єктів соціально-побутової сфери. Як ви­я­вилося, у дитячому садочку, який відвідують 14 дітей, із семи працівників були на роботі лише двоє – завідуюча закладом Л.Крук і вихователька Н.Казмірук. Перша намагалася виправдатися – мовляв, кухар на обід­ній перерві… Заради об’єктивності слід за­уважити, що не всі з працівників тут на повній ставці. За штатним розписом у дитсадку числиться 5,6 посади (а це означає, що хтось на повному окладі, а хтось на 50%, а ще хтось - на 25% окладу). Керівники району поставили під сумнів доцільність цього штат­ного розпису, тим більше, що він і не затверджений на­лежним чином.

Харчування дітей – теж питань більше, ніж від­по­відей. Запасу продуктів як такого не було. Меню хоча й складене, але належним чином не оформлене, більше того – не вивішене там, де має бути, на вид­ному місці, щоб батьки щодня могли знати, що їдять їхні діти. Поцікавився Ігор Йосипович, чи багато на­сушили працівники садочка фруктів (саме ж пора це робити), аби урізноманітнити меню дітей, зробити певні запаси на зиму. Ствердної відповіді, на жаль, не почули.

Приміщення дитсадка ззовні якщо й справляє вра­ження, то однозначно, що негативне. На стінах через затікання води повідлуплювалася штукатурка. Але якщо для ремонтних опоряджувально-малярних робіт потрібні кошти, яких у сільській казні нема, то для наведення елементарного порядку слід затратити ли­ше фізичні зусилля. Адже вироби з пластиліну ма­леньких архітекторів лежали насипом на дитячих шафках. Очевидно, наставники малечі вважають, що це не вельми впливає на виховні засади. Не ставлю під сумнів їх педагогічні методи, проте зважмо на те, що, по-перше, важко дізнатися, де чий доробок, а по-друге, чи не змалку треба плекати у юних душах організованість, охайність, інші чесноти. Щоб виросли хлопчики і дівчатка  акуратними, чемними і порядними людьми.

Звісно, це залежить не тільки від дитсадка. При­служитися у цій благородній справі має й бібліотека. Але того дня була вона на замку, а в розпорядку її роботи чорним по білому написано, що працює тільки у середу. Як пояснив сільський голова О.Воронко, трудиться бібліотекар тільки на півставки. Керівники району все допитувалися у керівника сільвиконкому про оті півставки і один день роботи на тиждень, од­нак більше нічого конкретнішого так і не почули.

Цікавилися І.Полетко і М.Савчук роботою лікар­ської амбулаторії. Тут у них виникли питання, зокрема, щодо функціонування у приміщенні амбулаторії, яка перебуває у комунальній власності,  приватної аптеки. Адже від цього бюджет сільради нічого не отримує. 

А поповнити скарбницю громади можна було б і за рахунок належного оформлення, як того вимагає відповідний Указ Президента України, договорів орен­ди земельних паїв. Про це із сільським головою вів мову заступник голови райдержадміністрації І.Школяр. А надійде більше коштів у сільський бюджет – можна буде краще фінансувати ті ж соцільні заклади села, більше витрачати на розвиток його інфраструктури. 

Та чи прислухається сільський посадовець до цих та інших зауважень і пропозицій, щоб поліпшити стан справ у громаді, – покаже час. Проте справді хочеться, щоб висновки таки були зроблені. У них повинні бу­ти зацікавлені й депутати сільради, сільські ак­тивісти. Якщо сподіваються на подальшу підтримку гро­мади (в тому числі й фінансову) з боку районних органів влади.

Василь СЕМЕРЕНКО.