Pages

Categories

Search


Дзвони \”вилив…\”, комп\’ютер

by
Січень 5, 2008
НОВИНИ
No Comment

Жителів нашого маленького містечка Радивилів на Різдво благовіститимуть нові дзвони. Інших, що мали б таке чисте звучання, годі відшукати, запевняють прихожани. Подібні витвори є хіба що в Греції, Канаді, Польщі та Сполучених Штатах.

Дзвінниця древнього храму Олександра Невського мимово­лі притягує погляд. Там є аж вісім дзвонів. \”А як вони співають у свята! Ніби щось цілюще до душі доторкається\”, – не без гордості розповідає бабу­ся, що зупинилася біля це­ркви.
Тут були дзвони, зроб­лені ще за Польщі. До їх звучання годі було рів­нятися усім тим, які виготовляють нині. Чи то ко­лишні майстри мали свої секрети, чи матеріал був іншим, але на богослужіння вони скликали по-особливому.
\”Деякі зі старовинних дзвонів були знищені ще під час війни, – розпо­відає священик храму, отець В\’ячеслав. – А нещодавно довелося зняти 500-кілограмовий дзвін – у ньому утворилася тріщи­на. У нас залишилося всього чотири дзвони, тре­ба було якось зарадити лиху. Непросто було піді­брати дзвони, які підхо­дили б тембровим звучан­ням. Протягом двох років священик шукав, де б їх замовити. Побував він навіть в одному з польсь­ких міст, де колись від­ливали старі дзвони. Але старовинну технологію лиття там уже забули.

Жителів нашого маленького містечка Радивилів на Різдво благовіститимуть нові дзвони. Інших, що мали б таке чисте звучання, годі відшукати, запевняють прихожани. Подібні витвори є хіба що в Греції, Канаді, Польщі та Сполучених Штатах.

Дзвінниця древнього храму Олександра Невського мимово­лі притягує погляд. Там є аж вісім дзвонів. \”А як вони співають у свята! Ніби щось цілюще до душі доторкається\”, – не без гордості розповідає бабу­ся, що зупинилася біля це­ркви.

Тут були дзвони, зроб­лені ще за Польщі. До їх звучання годі було рів­нятися усім тим, які виготовляють нині. Чи то ко­лишні майстри мали свої секрети, чи матеріал був іншим, але на богослужіння вони скликали по-особливому.
\”Деякі зі старовинних дзвонів були знищені ще під час війни, – розпо­відає священик храму, отець В\’ячеслав. – А не­щодавно довелося зняти 500-кілограмовий дзвін – у ньому утворилася тріщи­на. У нас залишилося всього чотири дзвони, тре­ба було якось зарадити лиху. Непросто було піді­брати дзвони, які підхо­дили б тембровим звучан­ням. Протягом двох років священик шукав, де б їх замовити. Побував він навіть в одному з польсь­ких міст, де колись від­ливали старі дзвони. Але старовинну технологію лиття там уже забули.

\”Врешті, нам таки вда­лося знайти потрібну ли­варню у Росії, у Воронежі. Виготовляючи дзвони для нашої дзвіниці, майстри використовували новітні технології, – мовить отець В\’ячеслав. – Ми на­діслали електронний за­пис звучання наших ста­рих дзвонів, а вони з допо­могою комп\’ютера доби­рали темброве звучання нових дзвонів, які б не по­рушували ансамбль\”. Від­ливали їх у керамічну фо­рму, а обробляли вручну. Якби майстри використали верстат, то структура металу змінилася б. А так вона дуже близька до при­родної.

\”Ми придбали чотири нові дзвони. І звучать вони ще краще, ніж ті, що ви­готовлені за рецептами прадідів\”, – запевняє на­стоятель храму – про­тоієрей отець Андрій.

З часом тут цілком оно­влять дзвіницю, придба­ють ще чотири дзвони, які замінять старі. \”Тепер ми маємо на меті також по­слати двох людей за кор­дон, щоб вони навчалися там дзвонарського мистецтва, – ділиться планами отець В\’ячеслав. – Адже дзвони своїм співом вмі­ють розповідати про різне\”.
За матеріалами \”Експрес\”



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *