Pages

Categories

Search


Історія міста Радивилів

by
Грудень 24, 2007
НОВИНИ
No Comment
1564 — перша згадка про Радивилів у документах Луцького замку як про маєток віленського воєводи Миколая Радзівілла, званого Чорним. Із цих архівних записів видно, що на той час Радивилів (зафіксовано саме таке написання) уже був містечком, яке, найімовірніше, перейменували на честь нових власників — з нагоди одержання ними князівського звання.
1569 — після Люблінської унії 1569 року Радивилів у складі Кременецького повіту Волинського воєводства відходить до Речі Посполитої, що й пояснює пізніше написання його назви (Радзивилів). Знахідки на території міста польських, чеських, німецьких монет XV — XVII ст. підтверджують, що тут велася міжнародна торгівля.
1649—1651 — у роки Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького в Радивилові побували загони селянсько-козацького війська; повстанський загін сформували й місцеві українці.
1672 — містечко проїздом оглянув французький дипломат, німець за походженням Ульріх фон Вердум. У своєму щоденнику він записав : «…Через рівнину, на якій розташовані Броди, а далі через пагорб і гарний ялиновий ліс до Радзивилова одна миля. Це мале містечко також належить панові Конецпольському. Розташоване в полі, оточене з усіх боків ялиновим лісом, на березі озера, утвореного малою річкою, яка тут протікає. У містечку є папський костьол і руська церква, але всього 50 чи 60 будинків. Але щоденно тут будуються за встановленою слободою… Укріплення складається із занедбаного земляного валу».

alt
1564 — перша згадка про Радивилів у документах Луцького замку як про маєток віленського воєводи Миколая Радзівілла, званого Чорним. Із цих архівних записів видно, що на той час Радивилів (зафіксовано саме таке написання) уже був містечком, яке, найімовірніше, перейменували на честь нових власників — з нагоди одержання ними князівського звання.
1569 — після Люблінської унії 1569 року Радивилів у складі Кременецького повіту Волинського воєводства відходить до Речі Посполитої, що й пояснює пізніше написання його назви (Радзивилів). Знахідки на території міста польських, чеських, німецьких монет XV — XVII ст. підтверджують, що тут велася міжнародна торгівля.
1649—1651 — у роки Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького в Радивилові побували загони селянсько-козацького війська; повстанський загін сформували й місцеві українці.
1672 — містечко проїздом оглянув французький дипломат, німець за походженням Ульріх фон Вердум. У своєму щоденнику він записав : «…Через рівнину, на якій розташовані Броди, а далі через пагорб і гарний ялиновий ліс до Радзивилова одна миля. Це мале містечко також належить панові Конецпольському. Розташоване в полі, оточене з усіх боків ялиновим лісом, на березі озера, утвореного малою річкою, яка тут протікає. У містечку є папський костьол і руська церква, але всього 50 чи 60 будинків. Але щоденно тут будуються за встановленою слободою… Укріплення складається із занедбаного земляного валу».

alt
1775 — у Радивилові налічувається 146 будинків (для порівняння: в Дубно — 1127 осіб, Острозі — 765, Рівному — 543)
1795 — Правобережна Україна приєднана до Росії; Радивилів опининяється на кордоні з Австро-Угорщиною і входить до Кременецького повіту Волинського намісництва, згодом — до Волинської губернії. У містечку з\’являються прикордонні війська, починає діяти митниця.
XIX століття — поряд із сільським господарством розвивається промисловість; діє 8 мануфактур: шкіряна, 2 цегельні, З свічкові, вапняна і гнутих меблів. 3\’явивляються пивоварня та швейні майстерні.
1863 — в місті відбувається одна з сутичок Польського повстання.
1866 — Радивилів стає волосним центром.
1870 — Радивилову присвоєно статус міста.
1873 — побудована залізниця Здолбунів—Радивилів, яка невдовзі була з\’єднана із залізничною мережею Австро-Угорщини, ще більше пожвавила життя міста.
1874 — освячено новозбудовану церкву св. Олександра Невського, яка діє й сьогодні.
1910 — в Радивилові проживають 14,6 тис. чоловік, налічувається 845 будинків, 20 вулиць.
1914—1919 — місто опиняється в зоні запеклих бойових дій. Воно потрапляє до рук австро-німецьких, російсько-більшовицьких, польських військ. У роки української революції чимало жителів підтримали УНР, влившись у ряди захисників незалежності України. На міському кладовищі шанобливо доглядається братська могила полеглих патріотів.
1920—1939 — Радивилів перебуває під владою Польщі; діють осередки різних українських політичних організацій (КПЗУ, ОУН, «Просвіта», «Пласт»).
17 вересня 1939 — місто, відійшовши до УРСР, стає райцентром.
1940 — Радивилів перейменовано на Червоноармійськ.
1941 — налагоджено випуск районної газети, з 1967 — «Прапор перемоги».
30 червня 1941—19 березня 1944 — фашистська окупація міста; значна кількість жителів міста і району вступає до Української Повстанської Армії, бореться проти гітлерівців, пізніше — проти сталіністів.
1942 — німецькі окупанти стратили неподалік від Червоноармійська (хутір Пороховня) близько трьох тисяч євреїв, жителів міста.
1944 — у боях при визволенні Червоноармійська і району від гітлерівців та при стримуванні їх контратак (а фронт зупинився біля міста майже на 4 місяці) загинули понад 1600 воїнів різних національностей. На міському меморіалі Слави поховані Герої Радянського Союзу Опанас Волковенко, Андрій Демьохін, Микола Маркелов та Павло Стрижак.
друга половина XX століття — після війни місто відбудовується, розвивається. Його підприємства випускають меблі, швейні вироби, фурнітуру (для легкої промисловості), борошно, фруктові та овочеві консерви.
1977 — місто починає забудовуватися 5-поверховими житловими будинками.
3 березня 1993 — Постановою Верховної Ради України № 3044-XII місто Червоноармійськ перейменовано на Радивилів, а Червоноармійський район — на Радивилівський район.



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *