У Радивилові небезпечно гуляти тротуарами і майданами, бо тут раз у раз норовлять збити вас із ніг розгнуздані підлітки, яким безрозсудні батьки дозволили осідлати безногих звірів – мопеди.

12 вересня - свято парафіян церкви св. Олександра Невського в Радивилові. Споруджуваний упродовж 50 літ і вивершений у 1874 році, храм має свою цікаву історію. Звернімося до неї...

    У неділю 14 вересня поблизу Луцька  будуть проведені чергові змагання із страйкболу. На гру очікується команди із Рівного ( «10 ЛЕГІОН»), Луцька («ЗУБР», «Black Eagles»), Радивилова  («Ш.Т.У.Г»).

    За заздалегідь підготовленим сценарієм гри, а це буде покладений за основу  Осетинський конфлікт між Грузією та Росією: сили спецназу - залагодження конфлікту, терористи - будь-якою ціною хочуть нав’язати війну Росії з заходом.

    Учасники пішого марафону внесли корективи у свій графік, тож опісля гостинної зустрічі вони відвідають Броди, де на центральній площі відбудеться їхня зустріч з бродівчанами, зокрема, неповносправними.

Волинський шевченкознавець Руслан Теліпський ініціював проведення оригінальної акції «Тарасів дороговказ», у  рамках якої відбувається піша хода з Луцька до Канева. Акція, що розпочалася 24 серпня від пам’ятника Тарасу Шевченку біля Волинського національного університету, присвячена 17-й річниці Незалежності України і триватиме протягом місяця. Завітали "ходоки" і в Радивилів. Та багато хто був розчарований...

Молоді виконавці з 11 країн взяли участь у фестивалі «П’ять зірок. Інтербачення», який пройшов у причорноморському місті Сочі (Росія).

Україну представляли переможці української «Фабрики зірок» Ольга Цибульська з Радивилова і Олександр Бодянський з Москви, які виступають у дуеті «Небезпечні зв’я­з­ки».

    Колись нас довго на­магалися виховувати ко­лек­тивістами, організовуючи піонерські та комсомольські організації, колгоспи, спо­живчу кооперацію, а проте вже майже два десятиріччя за законами капіталістич­ного розвитку стаємо дедалі більше розрізненими та скептичними. І ось диво­ви­жа: розвинені країни (капі­та­лісти), віднаходячи спон­сорські кошти, навер­тають нас до колективізму. Кажуть, саме в цьому за­порука де­мократії, бо чекати з моря погоди, тобто ви­конання всіх обіцянок ви­соких київських і невисоких місцевих чинов­ників, – якщо справа й не марна, то розрахована на дов­­го­терпеливих.