Печиво, присмачене... лайном?

      Літо – це не тільки гарна й здебільшого сонячна погода, а й рої мух, що розносять бруд та нечистоти. Тому-то по-особливому злободенно в цю пору звучать застереження мити перед їдою фрукти, відповідним чином обробляти овочі й м’ясо. Але ж, наприклад, хліб, чи тістечка, чи печиво повторно в духовку не запихають – вони готові до споживання і не потребують додаткової обробки. Якщо, звісно, їх не засиджують мухи на прилавках кепських торговельників. А такі торговельники в кожному місті таки є. І в нашому Радивилові також.

     Ось пройдімося базаром, зазирнімо в крамниці – і переконаємося, що кого-кого, а нечупар та нехлюїв ніде, особливо в маленьких містечках, як Радивилів, не бракує. Бо санітарно-епідеміологічна служба тут більше, ніж будь-де, наперед достойно «віддячена» за всі можливі випадки негараздів. Відкриті коробки з печивом то тут, то там стоять на рівні собачого носа – і собаки вряди-годи пробираються між людей і жадібно придивляґються, де що погано лежить. Якщо вони й не надкусять одного-другого печива чи бодай не лизнуть його похапцем, то навіть пилюка з-під ніг тут підіймається така… І печиво, якого авжеж не купують нарозхват, після торговельної зміни, ускладненої до того ж мухами, вже впору відмивати від піщаного нашарування. А може, тому й не купують, що охайній людині таке печиво в рот не полізе. Тільки оремі продавці чомусь на це не зважають. Утім, деякі неперебірливі покупці потім усе ж бідкаються: звідки розлад шлунка взявся? Добре, що хоч не важке харчове отруєння…

      Мене вразило зауваження  міського голови, що продавці з базару, де є платний туалет, ходять справляти нужду аж до кінотеатру, в туалет у вигляді вуличної будки, в цілковиту антисанітарію, де нема змоги помити руки, і повертаються торгувати… продуктами харчування. А як у нас торгують, наприклад, печивом чи хлібом? Чи всі продавці вважають за портрібне користуватися відповідними рукавичками, коли кладуть хлібину або булочку в целофановий пакет? Мені, на жаль, не раз доводилося відмовлятися від поданої хібини, бо продавець брала (брав) її просто рукою, перед тим відрахувавши на здачу гривні і копійки.

     А руками ж так легко переносяться різні мікроби, певна річ, не в пригорщах переносяться, а десь на пальцях, які щойно рахували гроші, підсували крісло, тримали віник чи зачиняли двері жахливого громадського туалету. Іноді доходить і до абсурду, коли продавець працює в рукавичках і, не скидаючи їх, веде розрахунок грішми.

     Розумію, що пишу в РАДИВИЛІВ.net про речі настільки очевидні, що нагадувати про них, мабуть, смішно. Та ні, не смішно – і в цьому переконують у моєму, у вашому місті базар, продовольчі магазини, ларьочки, бари. Життєві обставини змусили стати за прилавок і торгувати людей різного рівня внутрішньої культури. Можливо, дехто взагалі не має звички вмиватися і чистити зуби. І це питання гігієни, їй-право, було б виключно їх особистою справою, якби вони не опинилися за прилавками в ролі продавців.

     Ну, для продавців картоплі, цибулі, полуниць чи огірків можна зробити скидку, ніхто на руки й уваги не звертає. Картоплю і цибулю ми почистимо, полуниці і огірки ретельно помиємо. Інша справа, коли торгують харчовими товарами, які після купівлі вже ніхто не митиме, не пропарюватиме й не смажитиме.

На жаль, до недбальства ми заохочуємо крамарів самі – небажанням "сваритися", робити зауваження. А за це вряди-годи й розплачуємося зіпсованим здоров’ям – своїм і своїх малолітніх дітей, чий організм більш чутливий до атаки мікроб.