Розпорядися здібностями задля людей

Строкова служба в армії виявилася для юнака не тільки школою загартування, - де-де, а у військовій частині часто трапляються не самі лиш застуди. За особ­ливе вміння Ярослава швидко оцінили, тож потрапив у військовий госпіталь у Рівне, де лікував і солдатів, і прапорщиків та офіцерів, навіть надавав допомогу кіль­ком генералам. Ще коли служив у Яворові, приїхав у військову частину івано-франківський цілитель Іванов. Почувши про Табінського, зацікавився ним, - Відразу ж сказав мені: „Покажи свої руки", - згадує Ярослав. - У масажиста, костоправа повинно бути особливе чуття паль­ців. Без цього жодна методика навчання не допоможе освоїти лікування. Відтоді я зацікавився (ме­тодикою цього цілителя, і інших» вивчав і вивчаю за літературою напрацювання відомого Миколи Касяна з Полтавщини, професорів Володимира Козявкіна, Нестора Павлова, особисто познайомився з професором-імунологом В.Лівандовським, керівництвом міжнародної корпорації тибетської медицини, всеукраїнської коаліції захисту прав інвалідів.

Однак на пропозицію залишитися на військовій службі понадстро­ково і працювати медиком - відмо­вився: якщо справді має даний Бо­гом дар, то чому б не використати його на користь своїх земляків, рід­них і друзів?

Відтак – допомагає всім, хто до нього звертаються, - у мікрорайоні Цибухів його хату на далекій околиці Радивилова знають уже чимало пацієнтів. Були в практиці Ярослава Табінського й вельми неодно­значні випадки: не в його правилах відмов­лятися від допомоги, але йому притаманні сумніви, тож іноді не має певності, чи здолає недугу, а все ж пробує, береть­ся до справи. Бо більш важливо вселити в людину надію, і тоді внутрішніми силами вона теж зможе собі допомогти. Якось Ярослава попростили оглянути хлопця з вибитим тазостегновим суглобом, який уже, очевидно, обріс хрящем.

Медики стверджували, що потрібна операція. Масажист же вирішив узятися за ліку­вання. Після 59-го масажу хлопець встав на ноги і по­чав нормально пересувати­ся, потім на сеанси почав приїжджати велосипедом, а повне одужання настало тільки після 190 масажів.

Недовгий час працюючи в Бродівському реабілітаційно-педагогічному центрі «Струмочок», за 15 днів поставив на ноги 24-річного Сергія, який 22 роки, з дитинства, був прикутий до інвалідного візка. А не так давно до нього звернувся чоловік середнього віку з с.Бугаївки, який мав три переломи в ступні, але після традиційного лікування та двомісячного носіння гіпсу не міг стати на ногу. Упродовж десятиденного масажу вдалося усунути зміщення кісток, пацієнт почав знову ходити.

Такі перемоги над недугами додають молодому ціли­телеві натхнення. Вряди-годи за день він приймає півтора-два десятки людей, після трудової “зміни” руки ни­ють від утоми, але усвідомлення своєї потрібності дуже швидко відновлює сили і запас енергії, точніше - біопо­ля. А ще допомагає йому молитва, нею він зустрічає і проводжає день, звертаючись подумки до Бога з про­ханням, щоб допоміг пацієнтам у якомога швидшому одужанні, зменшив їхні фізичні страждання. На думку Ярослава, такого б дару він не мав, якби його бабуся Катерина Василівна Порицька так часто не брала його до Почаївської лаври, де разом з нею щиро молився до Господа Бога. Він вважає, що це напряму пов'язане з його особистими удачами в лікуванні сколіозу, остеохондрозу, «випадання» дисків, вивихів, у повному діа­гностуванні внутрішніх органів через огляд спини і пульпацію пальцями.

Нагромаджені спостереження виклав у своїй книжці «Усуньте причину - хвороба зникне сама», яку підготував до друку. Нині хоче зустрітися з відомими костопра­вами, щоб вони дали рецензію.

Ми спілкувалися з Ярославом неодноразово, ос­танній раз провели за кавою кілька годин. Не можна не подивуватися його ерудиції: пояснення і мотивації щодо тих чи інших процедур настільки кваліфіковані, що молодого чоловіка вже цілком можна прийняти за дип­ломованого реабілітолога. Зізнається, що читати спе­ціальну літературу - це його внутрішня потреба, якій присвячує увесь вільний час. Не міг я не запитати й про те, наскільки дорого обходяться людям його лікувальні сеанси. Запевнив, що ніяких розцінок не встановлює. У подальшому мріє про відкриття власного реабілітацій­ного центру, де кожна людина матиме право без­коштовно отримати медичну допомогу. Це віддалене майбутнє. А незабаром у місті відкриє масажний кабінет.