Pages

Categories

Search


«Згадав свою Волинь святую І волю-долю молодую…» (Тарас Шевченко)

by
Лютий 10, 2014
ПОСТАТІ НАШОГО КРАЮ
No Comment

      Менше місяця
залишилося до відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича
Шевченка. Немає у нашого народу іншого поета, який удостоївся б такої
шани, як Шевченко. Від часу смерті уже в багатьох поколіннях великий Кобзар є
живим втіленням найзаповітніших прагнень народних, символом національної
української духовності. Усе, що освячене ім\’ям найвеличнішого нашого
письменника, у народі по-справжньому, глибоко, від душі вшановується. Шаноблива закоханість рівненчан у Кобзареве слово нерозривно
пов\’язана із великою гордістю: Т. Г. Шевченко був у нашому краї, проїхав і
пройшов його двічі південною частиною теперішньої Рівненщини, очевидно, відвідав і поле
Берестецької битви 1651 року. Це було у жовтні 1846
року, коли він став художником Археографічної комісії… 

      Менше місяця
залишилося до відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича
Шевченка. Немає у нашого народу іншого поета, який удостоївся б такої
шани, як Шевченко. Від часу смерті уже в багатьох поколіннях великий Кобзар є
живим втіленням найзаповітніших прагнень народних, символом національної
української духовності. Усе, що освячене ім\’ям найвеличнішого нашого
письменника, у народі по-справжньому, глибоко, від душі вшановується.
 

Шаноблива закоханість рівненчан у Кобзареве слово нерозривно
пов\’язана із великою гордістю: Т. Г. Шевченко був у нашому краї, проїхав і
пройшов його двічі південною частиною теперішньої Рівненщини, очевидно, відвідав і поле
Берестецької битви 1651 року.

 
 Це було у жовтні 1846
року, коли він став художником Археографічної комісії…

 
 Похмурої і дощової
осені 1846 року випала Тарасові Григоровичу мандрівка на Волинь і Поділля.
Тоді, після закінчення Петербурзької академії мистецтв, він був вільним
художником і працював на Україні. 
Після Дубна дорожній
краєвид став урізноманітнюватись, з’явилися на ньому віддалені гори, які
наближалися в міру наближення до містечка Кременця. У ньому Шевченко також
зупинявся, щоб оглянути давню архітектуру, а потім подолав відрізок, шляху до
Почаєва. У Почаєві ж він залишився надовше: тут не тільки вивчав старожитності
Лаври, але й виконав кілька майстерних акварельних малюнків монастиря, які, до
речі, збереглися, їх репродукції можна побачити у виданнях мистецької спадщини
Т. Г. Шевченка.
 
Гадаємо, що не міг
Кобзар не побувати на місці вічного спочинку героїв Берестечка. Непрямим
свідченням цього є поезія, написана пізніше на цю тему. («Ой, чого ти
почорніло, зеленеє поле»), у якій глибоко і влучно виражені думки і переживання
поета на цьому святому для кожного українця місці.
 
Спілкуючись із нашими
краянами, Шевченко пізнавав їх життя, настрої, звичаї. На жаль, здебільшого
враження цих зустрічей були отруєні гіркотою: селяни терпіли жахливий
кріпацький гніт. «Каторга кращою була б для них, – писав про становище
волинських селян двома роками раніше побратим Шевченка Микола Костомаров. –
Ставлення до них таке, що перевершує будь-яке уявлення про утиски і сповнює
жахом друга людства». У дорожньому зшитку, в якому поет робив зарисовки,
зберігся лаконічний, але дуже промовистий запис: «Всюди їздив – і всюди
плакав».

Див. також на цьому сайті:


«Згадав свою Волинь святую І волю-долю молодую...» (Тарас Шевченко)
«Згадав свою Волинь святую І волю-долю молодую...» (Тарас Шевченко)
«Згадав свою Волинь святую І волю-долю молодую...» (Тарас Шевченко) 
Акварелі з Почаєва. Художник – Тарас Шевченко



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *