Pages

Categories

Search


Модест Левицький і Леся Українка в Радивилові і Дубні

by
Серпень 1, 2008
ПОСТАТІ НАШОГО КРАЮ
No Comment

Вони могли у Дубні чи Радивилові навіть зустрічатись. Де? Ну, скажімо, на залізнич­ному вокзалі. Тут Модест Левицький часто сідав на потяг, бо йому знов і знову мандрівочка пахла, а Леся Українка їхала звичайною транзитною пасажиркою (хоч і геніальною поетесою).

Вони могли про Дубно говорити бозна-де, причому не раз і не двічі, позаяк таки добре справді знали це древнє місто. Сталося так, що Леся, молодша від Модеста на п’ять років, увійшла в літературу значно раніше. Зате він теж написав і видав чимало, й досі нетерпеливо чекають видавців його ще не опубліковані «Перша руїна», «Спо­гади лікаря» тощо. Він – автор оповідань та бувальщин, гуморесок і фей­летонів, етюдів, нарисів, п’єс, подорожніх нотаток, газетних статей. Ех, зібрати б усе це та й відтиражувати! Адже ще далекого 1918 року, при житті письменника, планувався його 5-томник (і навіть перший том вий­шов у Черкасах).

Вони могли у Дубні чи Радивилові навіть зустрічатись. Де? Ну, скажімо, на залізнич­ному вокзалі. Тут Модест Левицький часто сідав на потяг, бо йому знов і знову мандрівочка пахла, а Леся Українка їхала звичайною транзитною пасажиркою (хоч і геніальною поетесою).

Вони могли про Дубно говорити бозна-де, причому не раз і не двічі, позаяк таки добре справді знали це древнє місто. Сталося так, що Леся, молодша від Модеста на п’ять років, увійшла в літературу значно раніше. Зате він теж написав і видав чимало, й досі нетерпеливо чекають видавців його ще не опубліковані «Перша руїна», «Спо­гади лікаря» тощо. Він – автор оповідань та бувальщин, гуморесок і фей­летонів, етюдів, нарисів, п’єс, подорожніх нотаток, газетних статей. Ех, зібрати б усе це та й відтиражувати! Адже ще далекого 1918 року, при житті письменника, планувався його 5-томник (і навіть перший том вий­шов у Черкасах).

 

Модестові Левицькоми, на перший погляд, в особистому житті талани­ло більше, аніж Лесі Українці, – і робота, і сім’я, і здоров’я. Хоча, чого гріха таїти, мав проблеми вряди-годи і з першим, і з другим, і з третім. Най­прикріше ж те, що ми, гомо совєтікуси, лише починаємо відкривати це ім’я, ніби далеку-предалеку зірку. Ні, він більше нагадував метеора – спалаху­вав і згоряв на льоту. Але таки світив, розвіюючи морок бодай на мить; хоча через багато причин не вибухав протуберанцями духу так одержимо, як це робила Леся Українка.

 

Він, наскільки міг, їй допомагав, насамперед як лікар. Вона, при щонай­меншій змозі, то словом, то ділом неабияк сприяла йому багато в чому. їх багато що єднало.



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *