Pages

Categories

Search


Йдучи за кордон (Федір Глинка)

by
Квітень 3, 2008
ПОСТАТІ НАШОГО КРАЮ
No Comment

Його вірші \”Тройка\”
(\”Вот мчится тройка удалая\”), \”Москва\” (\”Город чудный,
город древний\”), \”Узник\” (\”Не слышно шума
городского\”), покладені на музику, свого часу стали популярним народними
піснями. За радянського часу вибрані твори Ф. Глинки вийшли в 40-і роки в
Петрозаводську. Вони дають досить повне уявлення про громадянську позицію
поета, зокрема, в період його приналежності до таємної революційної організації
\”Союз Благоденства\” (1818 – 1821 рр.), про прагнення повчальним
словом підносити на належну висоту моральні принципи й ідеали.

Першим етапом у творчому
самовираженні Федора Глинки стали його нотатки, зроблені під час походу і
бойових дій російсько-австро-французької війни 1805 – 1806 рр. Після закінчення
кадетського корпусу майбутній поет був призначений ад\”ютантом генерала М.Милорадовича
і, незважаючи на слабке здоров\”я, стійко зносив безсонні ночі, холод і
втому. Більше того, знаходив час вести щоденник, який 1808 року вийшов окремим
виданням під назвою \”Листи російського офіцера про Польщу, австрійські
володіння в Угорщині з докладним описом походу росіян супроти французів у 1805
і 1806 роках\”. Уже в першому ж листі Федір Глинка зважив за потрібне
підкреслити: \”…що стосується складу, то я не старався, а можливо, і не
міг зробити його витієватим і кучеристим; я прагнув одного, щоб оповіді мої
відзначалися простотою й істинністю\”.

Його вірші \”Тройка\”
(\”Вот мчится тройка удалая\”), \”Москва\” (\”Город чудный,
город древний\”), \”Узник\” (\”Не слышно шума
городского\”), покладені на музику, свого часу стали популярним народними
піснями. За радянського часу вибрані твори Ф. Глинки вийшли в 40-і роки в
Петрозаводську. Вони дають досить повне уявлення про громадянську позицію
поета, зокрема, в період його приналежності до таємної революційної організації
\”Союз Благоденства\” (1818 – 1821 рр.), про прагнення повчальним
словом підносити на належну висоту моральні принципи й ідеали.

Першим етапом у творчому
самовираженні Федора Глинки стали його нотатки, зроблені під час походу і
бойових дій російсько-австро-французької війни 1805 – 1806 рр. Після закінчення
кадетського корпусу майбутній поет був призначений ад\”ютантом генерала М.Милорадовича
і, незважаючи на слабке здоров\”я, стійко зносив безсонні ночі, холод і
втому. Більше того, знаходив час вести щоденник, який 1808 року вийшов окремим
виданням під назвою \”Листи російського офіцера про Польщу, австрійські
володіння в Угорщині з докладним описом походу росіян супроти французів у 1805
і 1806 роках\”. Уже в першому ж листі Федір Глинка зважив за потрібне
підкреслити: \”…що стосується складу, то я не старався, а можливо, і не
міг зробити його витієватим і кучеристим; я прагнув одного, щоб оповіді мої
відзначалися простотою й істинністю\”.

Свій другий лист майбутній
поет-декабрист написав 15 серпня 1805 року в Крупці (\”местечко
Крупчицы\”): \”Сього дня прийшли ми в Крупчиці, містечко, пожалуване
разом із багатьма іншими маєтками блаженної пам\”яті імператрицею
Єкатериною ІІ. Ти знаєш, друже, прив\”язаність росіян до своєї батьківщини,
і тому можеш судити, з яким почуттям ступали вони за межі своєї імперії. В усіх
полках співали пісень, але вони були протяглі й тужливі, здавалося, що в них
виливався сердечний смуток героїв: це остання данина батьківському краю.
Незабаром запалають вони духом мужності, і томні, прощальні пісні заміняться
радісними покликами перемоги. Істинний герой відзначається простотою вдачі і
ніжністю почуттів у мирний час, мужністю і хоробрістю в боротьбі і
полум\”яною любов\”ю до вітчизни. Росіяни містять у собі всі ті якості.
Ми йдемо на допомогу до австрійців (…) Туди стогони пригноблених народів
закликають захисників. Чути, що генерал Голенищев-Кутузов буде начальствувати
над нашою армією\”. Треба зауважити, що Ф. Глинка рухався з колоною
російської армії (на чолі з відомим полководцем П.І. Багратіоном). А Кутузов у
цей час і справді вже одержав наказ узяти під свою команду 50-тисячну
Подільську армію. Але, наздоганяючи її, в Радивилів прибув лише 31 серпня,
тобто через півмісяця після того, як тут вів свої нотатки тоді ще не відомий
нікому поет Федір Глинка.

У
четвертому листі подаються опис міста Броди, у п\”ятому – села Михаловці, у
шостому – замку в Підгірцях і т. д. Молодий офіцер не задовольняється викладом
вражень, він ділиться своїми спостереженнями про уклад життя різних верств
населення, не цурається опису селянських хат. \”Тепер сиджу я, – занотовує
Ф.Глинка, – в хаті у мужика, в Старій Галичині; піч палиться, труби нема;
густий чорний дим наповнює й коптить усю хату; разом із нами лежать корови.
Поглянещ на господарів і вжахнешся: вони всі в лахмітті…\” Поезія Глинки,
як і його проза, нерівноцінні за своїми художніми якостями. Але їх достоїнства
по-належному оцінювали О.С.Пушкін, декабристи, знайомився з ними Т. Г.
Шевченко. Що стосується \”Листів російського офіцера\”, почасти
навіяних перебуванням на кордоні, то вони стали яскравим художньо-політичним
документом епохи.

Володимир Ящук

http://bitep2005.narod.ru/radyvyliv.index.htm



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *