Pages

Categories

Search


Просвітницький порив (Модест Левицький)

by
Квітень 3, 2008
ПОСТАТІ НАШОГО КРАЮ
No Comment

У Радивилові одна з вулиць носить
ім\”я цього своєрідного письменника. І неспроста: у 1900 – 1912 роках він
жив і працював лікарем у цьому місті. На той період припадає вихід у світ
першої його книжки \”Оповідання\” (1907 p.).

Народився Модест Левицький 13 (за
новим стилем – 25 липня) 1866 року в селі Вихилівка Хмельницької області у
графській сім\”ї. У 1888 році закінчив історико-філологічний, а в 1893 році
– медичний факультети Київського університету. У 1917- 1920 роках письменник
підтримував ідею створення самостійної Української держави. Через це в
радянський час художня спадщина його замовчувалася, а твори було зараховано до
\”націоналістичних\”. Лише 1966 року, до століття від дня народження
Левицького, львівське видавництво \”Каменяр\” випустило книжечку його
оповідань. У відомій \”Бібліотеці української літератури\” 1989 року
вийшов том \”Українська новелістика кінця XIX – початку XX ст.\”, у
який включено й п\”ять його оповідань.

Живучи в Радивилові, Модест
Пилипович сприяв пересиланню українських патріотичних книжок зі Львова через
кордон у Київ, де на такі видання існувала заборона. У 1911 році за
наполяганням письменника було отримано дозвіл від генерал-губернатора на
проведення в Радивилові \”святочної академії\” на честь Тараса Шевченка.
Але коли почалося декламування його віршів, поліція вдарила на сполох і
учасників зібрання розігнала. У 1912 році Левицький улаштував у м. Кременці
(тоді Радивилів входив до Кременецького повіту) виставку-продаж книжок,
нелегально розповсюджував заборонені видання. У тому ж році письменника в
адміністративному порядку вислали з Радивилова. Але він, оселившись у Білій
Церкві, продовжував підтримувати листування з радивилівськими друзями.

У Радивилові одна з вулиць носить
ім\”я цього своєрідного письменника. І неспроста: у 1900 – 1912 роках він
жив і працював лікарем у цьому місті. На той період припадає вихід у світ
першої його книжки \”Оповідання\” (1907 p.).

Народився Модест Левицький 13 (за
новим стилем – 25 липня) 1866 року в селі Вихилівка Хмельницької області у
графській сім\”ї. У 1888 році закінчив історико-філологічний, а в 1893 році
– медичний факультети Київського університету. У 1917- 1920 роках письменник
підтримував ідею створення самостійної Української держави. Через це в
радянський час художня спадщина його замовчувалася, а твори було зараховано до
\”націоналістичних\”. Лише 1966 року, до століття від дня народження
Левицького, львівське видавництво \”Каменяр\” випустило книжечку його
оповідань. У відомій \”Бібліотеці української літератури\” 1989 року
вийшов том \”Українська новелістика кінця XIX – початку XX ст.\”, у
який включено й п\”ять його оповідань.

Живучи в Радивилові, Модест
Пилипович сприяв пересиланню українських патріотичних книжок зі Львова через
кордон у Київ, де на такі видання існувала заборона. У 1911 році за
наполяганням письменника було отримано дозвіл від генерал-губернатора на
проведення в Радивилові \”святочної академії\” на честь Тараса Шевченка.
Але коли почалося декламування його віршів, поліція вдарила на сполох і
учасників зібрання розігнала. У 1912 році Левицький улаштував у м. Кременці
(тоді Радивилів входив до Кременецького повіту) виставку-продаж книжок,
нелегально розповсюджував заборонені видання. У тому ж році письменника в
адміністративному порядку вислали з Радивилова. Але він, оселившись у Білій
Церкві, продовжував підтримувати листування з радивилівськими друзями.

Наприклад, важливу роль у його
житті відіграла дружба з хірургом Петром Дмитровичем Шепченком. Великий вплив
на Модеста справили твори Лесі Українки, у фондах літературно-меморіального
музею в селі Колодяжному на Волині є відомості про те, що він бував у неї,
консультував її як лікар, читав свої оповідання. До речі, в основу деяких із
них покладено радивилівські враження. Ось, наприклад, оповідання-бувальщина
\”Ніобея\”. Пізньої осені до єврейського заїзду в маленькому містечку
на Волині приїхала група артистів. Одна з артисток, Настя, погано себе почуває,
вона хвора. До того ж переживає за дочку Наталочку, яка тяжко занедужала і яку
довелося залишити в Дубні, адже артисти мусять виступати будь-що. Настя має
вийти на сцену, вона грає головну роль Ніобеї, і якщо відмовиться – її викинуть
із трупи. До хворої викликали лікаря. Виступ усе-таки відбувся, Настя
сподобалася глядачам, але, граючи роль матері-страдниці, котра втратила дітей,
не знала того, що ще перед початком вистави надійшла телеграма про смерть
дочки. Неважко здогадатися, що в ролі лікаря письменник вивів себе й описав те,
що, очевидно, насправді сталося в Радивилові.

В оповіданні \”Законник\”
дія відбувається в камері в\”язниці. Один із затриманих, судячи з його
розповіді, з Радивилова, де зовсім різні інтереси відстоювали українці та
місцеві євреї, з одного боку, і російські чиновники, з другого.
З\”ясовується, що всіх затримано за агітацію напередодні виборів. Причому
\”истинно русским\” людям, монархістам перепон у такій діяльності не
створювалося. \”От тобі й свобода виборів… – розмірковує один із затриманих.
– Подався до Соколовського: як таки, кажу, чорносотенцям воля, а нам і рота
роззявить не дадуть\”. Соколовський знався на законах, а тому сподівався
подати заяву \”про всі неправди на виборах, про всі шахрайства
\”истинно русских\”. Однак врешті-решт скінчилося все тим, що й Соколовського
було кинуто до в\”язниці. Отже, цим оповіданням автор доводив, що в
імперській Росії не може бути й мови про права людей інших національностей,
адже на кожному кроці слова \”агітатор\”, \”крамольник\”,
\”жид\” промовляються жандармами майже як синоніми. Радивилівська
суспільна атмосфера початку двадцятого століття відображена і в інших
оповіданнях письменника. Ще чекають свого видавця його роман \”Перша
руїна\”, публіцистичні \”Спогади лікаря\” тощо.

Недостатньо
досліджені такі сторінки біографії, як керівництво дипломатичною місією УНР у
Греції, міністерством здоров\”я уряду УНР на вигнанні (в Польщі),
викладацька робота в Українській господарчій академії у Подебрадах (Чехія).
Модест Левицький – також автор граматики української мови, науково-популярних
творів із медицини. Останні роки він учителював у гімназії в Луцьку, вів уроки
української мови й літератури. У цьому місті 16 червня 1932 року й помер. Там і
похований. А в Радивилові живе в назві вулиці; його твори вивчають у
загальноосвітніх закладах.

Володимир Ящук

http://bitep2005.narod.ru/radyvyliv.index.htm



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *