Pages

Categories

Search


У Радивилові розміщено першу урну для відпрацьованих батарейок

by
Січень 24, 2013
СОЦІУМ
No Comment
\"\"    Першу таку урну уже встановлено у магазині \”Система\” що знаходиться по вул. Франка 2. Щонайближчим часом планується розташування урн для збору у  школах, держустановах, місцях продажу електроприладів.
    Ініціатор розміщення урн молодіжна громадська організація – туристичний клуб «Карабінчик», метою якого є – збереження природи у регіоні і популяризація екологічної культури серед населення Радивилова та району.
    – Ми живемо в Україні і хочеться, щоб наша земля була чистою, хочемо з впевненістю у майбутнє залишати після себе нащадків і так далі.
    А як це зробити?
    Правильно, розпочати прогрес із себе.
    А ви знаєте, що 1 батарейка забруднює 400 л води або 20 метрів квадратних ґрунту. А ми ж тут живемо.
    От ви йдете центром міста, їдете транспортом, можна ж було би замість набридливих політиків повісити інформацію про пункти прийому батарейок. Так, грошей заробиться менше, але ж екологію власну збережемо.

Збережемо себе і своїх дітей!

\"\"     Ми живемо в Україні і хочеться, щоб наша земля була чистою, хочемо з впевненістю у майбутнє залишати після себе нащадків і так далі.
    А як це зробити?
    Правильно, розпочати прогрес із себе.
    А ви знаєте, що 1 батарейка забруднює 400 л води або 20 метрів квадратних ґрунту. А ми ж тут живемо.
    От ви йдете центром міста, їдете транспортом, можна ж було би замість набридливих політиків повісити інформацію про пункти прийому батарейок. Так, грошей заробиться менше, але ж екологію власну збережемо.
Збережемо себе і своїх дітей!!!!

    Україна перебуває серед країн із найвищими обсягами утворення й нагромадження відходів
    ЗА ДЕНЬ В УКРАЇНІ ПРОДАЮТЬ ПОНАД ДЕСЯТЬ ТОНН БАТАРЕЙОК. БІЛЬШІСТЬ ІЗ НИХ ПОТІМ ПОТРАПЛЯЮТЬ НА СМІТНИК, А МАЛИ Б — У СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ПУНКТИ ПРИЙОМУ

    В Україні спостерігається стійка тенденція до збільшення обсягів твердих побутових відходів, які вивозять для поховання на 4157 сміттєвих звалищах і полігонах загальною площею близько 7,4 тисячі гектарів. Отже, Україна сьогодні перебуває серед країн із найвищими абсолютними обсягами утворення й нагромадження відходів. Щорічно їх утворюється 700—720 мільйонів тонн. Загальна маса накопичених на території України відходів у поверхневих сховищах перевищує 25 мільярдів тонн, що в розрахунку на один квадратний метр площі становить близько 40 тисяч тонн.

    ОДНА ПАЛЬЧИКОВА БАТАРЕЙКА ЗАБРУДНЮЄ 400 ЛІТРІВ ВОДИ АБО 20 м2 ҐРУНТУ
    Обсяги твердих побутових відходів, кажуть екологи, збільшуються щороку майже на чотири мільйони кубометрів. Ще два роки тому такого сміття в Україні назбиралося близько 55 мільйонів кубометрів.
    Важко уявити, але лише одна пальчикова батарейка забруднює вісім тонн води або 20 квадратних метрів ґрунту, адже батарейки й акумулятори містять небезпечні для людини й навколишнього природного середовища метали та хімічні речовини. При потраплянні в загальні відходи вони не знешкоджуються методами утилізації звичайного сміття й потребують окремого оброблення для їхнього знешкодження. Тому такою важливою темою є збирання й переробка відпрацьованих хімічних джерел струму.
    У країнах ЄС дуже серйозно ставляться до заходів запобігання екологічній загрозі, пов’язаній із накопиченням електронних відходів. Європейська комісія прийняла два головні документи — Директиву про відходи електричного та електронного устаткування й Директиву про обмеження використання деяких небезпечних речовин в електричному та електронному обладнанні. Основними їхніми цілями є підвищення обсягів вторинного перероблення електронних відходів і скорочення обсягів їхнього накопичення. Виробники фінансують процес поводження з електронними відходами через цільовий грошовий платіж до спеціального фонду повторного перероблення. Ці витрати формують оптову й роздрібну ціну продукції, яку покупці сплачують за нове обладнання.
    У ЄВРОПІ Є ЛИШЕ ТРИ ЗАВОДИ З УТИЛІЗАЦІЇ БАТЕРЕЙОК. ОДИН ІЗ НИХ — В УКРАЇНІ
    Держави з розвинутими технологіями переробки, утилізації небезпечних відходів можуть мати великий економічний зиск від їхньої купівлі, бо після перероблення дістають цінні матеріали. Адже електричне й електронне обладнання складається з матеріалів, які мають високу цінність: золото, платина, срібло, мідь тощо. Наприклад, більш як половину ваги середнього персонального комп’ютера становлять пластмаси, залізо й алюміній, які можна повторно використовувати в виробництві. Процентний вміст золота в загальній масі електронних відходів відносно малий, проте його концентрація вища, ніж у природній мінеральній руді. За даними Геологічної служби США, одна тонна комп’ютерних відходів містить стільки ж золота, скільки 18 тонн золотовмісної породи.
    В Європі насправді є лише три заводи, які мають потужності переробляти батарейки. Один із них — у Німеччині, другий — у Франції. І з вересня 2011 року третій відкрився в Україні — Львівське державне підприємство «Аргентум». Щоправда, сьогодні щодо його діяльності є дуже багато запитань. Через низький рівень організації збору батарейок в Україні об’єми перероблення дуже низькі. На підприємстві готові переробляти до тонни батарейок за день, тоді як за шість місяців роботи поки що не зібрали навіть півтонни цього «добра». Головне, кажуть, — налагодити процес збору. «Як переробляти — знаємо, але немає що переробляти», — розповів заступник директора ДП «Аргентум» з інноваційних питань Тарас Когут.
Процес перероблення на «Аргентумі» виглядає так: спочатку батарейки сортують на групи. Нині це поки що роблять вручну. Промислову лінію, за словами Т. Когута, будувати невигідно через дуже малі об’єми переробки — лише декілька десятків кілограм, тоді як щодня в Україні, як підкреслив  фахівець, продають понад десять тонн батарейок. Далі сортовані батарейки перемелюють, роблять сепарацію (суху чи мокру) матеріалів, які є всередині. І на виході дістають метали — цинк, нікель, літій, хлоридні й марганцеві сполуки. «І все це можна перетворювати на товарну продукцію, — наголошує Когут. — Як це робити, ми знаємо. У нас є технології». Під час перероблення, зауважують у ДП «Аргентум», сміття майже не утворюється. «Ми нічого не вивозимо на сміттєзвалища», — каже Т. Когут.
     Сьогодні в ДП «Аргентум» відкриті до співпраці. Кажуть, що можуть приймати сировину як від великого постачальника (підприємств, які переробляють вторсировину), так і від малого споживача, аби лише батарейки привозили. «Усі ми гуртом маємо докласти максимум зусиль, щоб батарейки не потрапляли в землю, бо ми вже стільки накидали…» — каже Т. Когут.
     ХТО «КРАЙНІЙ» У ПИТАННІ ПОВОДЖЕННЯ З НЕБЕЗПЕЧНИМИ ВІДХОДАМИ?
    Основна причина накопичення батарейок на смітниках, а не в переробних підприємствах, — відсутність в Україні законодавчого поля, що має регулювати весь процес поводження з таким сміттям — від виробництва або імпорту нового обладнання в Україну до організації збору, перероблення й утилізації відпрацьованої техніки, кажуть правозахисники.
    «Ще 2006 року в Україні було ухвалено базовий Закон у цій сфері — «Про хімічні джерела струму», який уперше окремо врегулював цей вид відходів. Але він так і залишився мертвим законом, який майже не виконується», — розповіла правник Руху добровольців «Простір Свободи» Марта Руда. Як підкреслює експерт, сьогодні, замість всеохопної мережі приймання й утилізації, Україна має лише поодинокі спроби громадськості своїми силами реалізувати ті завдання, які, за цим законом, повинні виконувати спеціальні підприємства. «А законом узагалі не передбачено участі громадськості в цьому процесі, що є одним із доказів його моральної застарілості», — наголошує правник.
    Немає також чітко передбачених обов’язків і відповідальних за створення й функціонування мережі пунктів збору та утилізації хімічних джерел струму, що є кінцевою метою всього процесу. «Закон досить загальний і дає змогу звітувати, за міжнародними зобов’язаннями, про врегулювання даного питання, наприклад, перед Європейським Союзом, але не сприяє реальному вирішенню даного питання, в той час як хімічні джерела струму продовжують накопичуватися й забруднювати все навколо», — каже М.Руда.
    В ідеалі модель поводження з небезпечним видом відходів мала б виглядати так: виробник випускає на ринок товари й має гарантувати його безпечну утилізацію. Держава мала б проконтролювати цей процес, а громадські організації — допомогти державі підвищити рівень екологічної свідомості громадян. Саме така потрійна організаційна модель відповідальності вже виправдала себе в багатьох європейських країнах. Люди, поінформовані про шкоду викинутих у смітник відпрацьованих батарейок, відносять їх у спеціальні пункти прийому. Виробник, випускаючи елемент живлення на ринок, закладає в його ціну витрати на збір та утилізацію. А держава через адекватне законодавче поле контролює цей процес.
Як пояснили в «Укрекоресурсах» (державне підприємство, яке є єдиним офіційним суб’єктом господарської діяльності, визначеним Кабінетом Міністрів України (постанова КМУ №915 від 26.07.2001р.) щодо забезпечення організації системи збирання, заготівлі й утилізації відходів), із таким видом «сміття» вони не працюють. Мовляв, це група небезпечних відходів, і до їхніх повноважень вона не входить.
    За словами експертів, небезпечні відходи в складі побутових, відповідно до чинного законодавства, потрібно збирати окремо від інших видів побутових відходів, а також відокремлювати на етапі збирання чи сортування й передавати спеціалізованим підприємствам, що одержали ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами. Станом на 15 лютого 2012 року Мінприроди видало 57 ліцензій на здійснення операцій у сфері поводження з відходами електронного й електричного обладнання, зокрема й батарейок.
    Підприємства, які сьогодні ввозять на територію України батарейки й реалізовують їх, як пояснили в Мінприроди, не сплачують державі жодної копійки на їхній збір та утилізацію, тому що «відсутній механізм». А держава на двадцятому році незалежності, коли сміттєві полігони вже переповненні тоннами смертельно отруйних важких металів, тільки схаменулася «вдосконалювати» екологічне законодавство.
Зробіть свій внесок в загальну добру справу!
Збережемо себе і своїх дітей!!!!

    Організатор: молодіжна громадська організація – туристичний клуб «Карабінчик»
    Партнери: магазин «Система», магазин «Електроніка».
    Планові місця розташування урн для збору: школи, міська рада, районна рада, місця продажу електроприладів.



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *