Pages

Categories

Search


У селах — неслухняні \”мишки\”

by
Квітень 29, 2013
СОЦІУМ
No Comment

\"\" Раніше селяни просили у
бібліотекарів знайти потрібну їм інформацію — про виплату пенсій та соцдопомог,
вчителі зверталися за допомогою у підготовці уроків. Потім бібліотекарі почали
організовувати односельчанам навчання з комп\’ютерної грамотності, яку до того
вони самі опановували на заняттях в обласній бібліотеці. Тож кожної неділі та у
свята у сільських книгозбірнях по декілька годин вчать управляти
\”мишкою\”, набирати текст, заходити в Інтернет чи створювати власні
сторінки в соцмережах. Такі уроки можуть проводити у майже половині сільських
бібліотек області — стільки з них нині комп\’ютеризовано. 

 Не всім такі заняття даються
легко, кажуть у бібліотеках, старшим \”учням\” іноді по декілька разів
доводиться пояснювати. Ті, хто регулярно відвідує заняття, вже можуть
самостійно спілкуватися в соцмережах зі своїми дітьми чи онуками. А дехто
навіть гроші в Інтернеті заробляє.

 — До нас часто приходять два
чоловіки, які роблять ставки на футбольні матчі. Бувало, що вони навіть по три
та п\’ять тисяч гривень за місяць вигравали, — каже бібліотекар Радивилівської
районної бібліотеки Лариса Рукінова.
— Старші люди часто приходять, щоб знайти
своїх рідних.

 Якось ми розшукали сина нашої
постійної відвідувачки, зв\’язок з яким вона втратила більше двадцяти років
тому.

У сільські бібліотеки люди тепер
приходять не так за книжками, як за можливістю поспілкуватись з рідними, які
живуть в інших містах та країнах. З \”мишкою\” у руці перед комп\’ютером
тут часто можна побачити навіть вісімдесятилітніх користувачів Всесвітньої павутини.
Старші, щоправда, нарікають, що \”мишки\” якісь неслухняні.

           

 

 Раніше селяни просили у
бібліотекарів знайти потрібну їм інформацію — про виплату пенсій та соцдопомог,
вчителі зверталися за допомогою у підготовці уроків. Потім бібліотекарі почали
організовувати односельчанам навчання з комп\’ютерної грамотності, яку до того
вони самі опановували на заняттях в обласній бібліотеці. Тож кожної неділі та у
свята у сільських книгозбірнях по декілька годин вчать управляти
\”мишкою\”, набирати текст, заходити в Інтернет чи створювати власні
сторінки в соцмережах. Такі уроки можуть проводити у майже половині сільських
бібліотек області — стільки з них нині комп\’ютеризовано. 

 

Не всім такі заняття даються
легко, кажуть у бібліотеках, старшим \”учням\” іноді по декілька разів
доводиться пояснювати. Ті, хто регулярно відвідує заняття, вже можуть
самостійно спілкуватися в соцмережах зі своїми дітьми чи онуками. А дехто
навіть гроші в Інтернеті заробляє.

 

— До нас часто приходять два
чоловіки, які роблять ставки на футбольні матчі. Бувало, що вони навіть по три
та п\’ять тисяч гривень за місяць вигравали, — каже бібліотекар Радивилівської
районної бібліотеки Лариса Рукінова.
— Старші люди часто приходять, щоб знайти
своїх рідних.

 

Якось ми розшукали сина нашої
постійної відвідувачки, зв\’язок з яким вона втратила більше двадцяти років
тому. Тоді він жив у Росії, був військовим. Ми вирішили спробувати знайти цього
чоловіка. У соцмережах натрапили на його дочку — внучку нашої відвідувачки.
Написали їй листа і незабаром отримали відповідь. У ній ішлося про те, що сину
двадцять років тому повідомили про смерть матері. Уже через тиждень після
телефонної розмови з мамою вся родина сина приїхала у Радивилів. Тепер вони
постійно спілкуються через Skype — у нашій бібліотеці є така можливість.

 

За допомогою бібліотечного
Інтернету знайшла свою рідню і мешканка села Висоцьк Дубровицького району Ганна
Яцкевич. Тепер спілкується з батьком, якого востаннє бачила у ранньому
дитинстві.

 

— Мою маму вбив грім, коли мені
було три роки. Батько покинув нас ще до того, — розповідає п. Ганна. — Мене
спочатку виховували дідусь із бабусею, потім — тітка. Про батька я знала лише,
що він родом з Білорусі, а тепер живе у Казахстані. Про це мені розповідав його
рідний брат, який жив у Миколаєві, тож ми часто спілкувалися.

 

Поки у нашій бібліотеці не було
комп\’ютера та доступу до Інтернету, я не наважувалася розшукувати батька, хоча
й дуже цього хотіла. У пошуку через \”Однокласники\” мені допомогла наш
бібліотекар. Так нам вдалося зв\’язатися з моєю зведеною сестрою Ольгою, про
існування якої до того часу я не знала. Вона відгукнулася на мій лист. Нині ми
спілкуємося з сестрою та батьком. Проте лише письмово. Якось ми спробували
поговорити з батьком по телефону, однак лише декілька хвилин. Потім зв\’язок
обірвався. Оля пізніше написала мені, що він у розмові ледь стримував сльози,
тому вимкнув телефон.

 

Незабаром ще більше сільських
мешканців матимуть такі можливості. Наша область вкотре потрапила у програму
\”Бібліоміст\”, на реалізацію якої надає грант Фундація Білла і Мелінди
Гейтс. Окрім закупівлі нових комп\’ютерів для бібліотек, програмою передбачено
навчання бібліотекарів, сільських голів, пенсіонерів та людей з обмеженими
фізичними можливостями. Такі заняття вже розпочалися в обласній бібліотеці. Тим
часом закупівлі обладнання та навчання селян недостатньо, якщо у селі немає Інтернету,
кажуть керівники програми. Проте вплинути на це не можуть.

 

— Оскільки мережа у селі можлива
лише через супутникову антену чи модем, відповідно, вона дорога для споживача,
а швидкість Інтернету недостатня. Тим часом кабельний Інтернет, який значно
якісніший, у селі невигідний для провайдера — ніхто не буде тягнути до села
кабель, щоб підключити там декілька комп\’ютерів, — пояснила регіональний
представник програми \”Бібліоміст\” Оксана Краплич.

 

Оксана МАТВІЇВА (\”Рівне вечірнє\”).

У селах — неслухняні "мишки"

 

 

 



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *